Пет Робертсон був піонером християнського телебачення й лідером Християнської коаліції, він провів перед камерою шість десятиліть і приніс свої п'ятидесятницькі переконання та консервативні погляди в мільйони віталень.
Цей видатний телеведучий помер у четвер у віці 93 років у Вірджинія-Біч, штат Вірджинія, де знаходяться засновані ним Християнська телемовна мережа (CBN) та Ріджентський університет. Робертсон пішов із посади ведучого флагманської програми CBN «Клуб 700» у 2021 році у віці 91 року, хоч і продовжував з'являтися в щомісячній рубриці питань та відповідей.
За свою телевізійну кар'єру Робертсон, який одного разу був перспективним кандидатом у президенти від Республіканської партії, брав інтерв'ю в п'яти президентів США й багатьох світових лідерів, молився за мільйони глядачів, робив політичні прогнози, а також якось спровокував конфлікт, коли у своєму імпровізованому коментарі назвав стихійні лиха, такі як урагани, землетруси та теракти 11 вересня, Божим судом.
Хоча суперечливі зауваження Робертсона й привертали велику увагу в останні роки його життя, він усе одно був одним із найвпливовіших євангелістів 20 століття, який мав заповзятливий дух і був готовий робити все, що, як він відчував, було Божою волею.
«Робертсон вплинув на три напрями релігійного життя: харизматичне оновлення, християнське телебачення та політичну діяльність євангельських християн, – писав Christianity Today у 1996 році в профілі Робертсона. – Разом ці напрями перетворили євангельське християнство з невеликого руху на провідну силу американського християнства».
До того, як CBN став потужним телеканалом, яким він є сьогодні, з річним бюджетом у 300 мільйонів доларів та мовленням у 174 країнах, була маленька телевізійна станція у Вірджинії та заклик від Бога.
Ще не існувало жодної успішної моделі християнського телебачення, коли Робертсон купив стару будівлю в Портсмуті, штат Вірджинія, і запустив у 1961 році названу на честь Яхве станцію WYAH-TV. Вона вела мовлення по три години на день за допомогою єдиної чорно-білої камери. Ті ранні роки були виснажливими, запаморочливими та безладними, але для бізнесмена-п'ятидесятника станція здавалася дивом.
Перший телемарафон під назвою «Клуб 700» CBN запустив у 1963 році, набравши 700 глядачів, які пообіцяли платити по 10 доларів на місяць для покриття витрат каналу; однойменна телепередача з'явилася через три роки.
Робертсон був зайнятий тим, що розвивав телестанцію, для чого він збирав більше коштів, залучав більше талантів (1965 року до нього приєдналися євангелісти Джим і Теммі Бакери), а також розвивав нові технології. Потім з'явилася мережа «Слава Богу» (Praise the Lord, PTL) і Телевізійна мережа Трійці (Trinity Broadcasting Network), які пішли його слідами.
Робертсон став одним із перших керівників телебачення, які інвестували в супутникові технології, що дозволило CBN транслювати свій щорічний телемарафон у 18 містах. До 1977 року також було запущено цілодобову кабельну мережу. За десять років CBN вже дивилися у 9 мільйонах домівок.
Як повідомляв у 1982 році Christianity Today: «CBN замінив кафедру та англійську мову Біблії короля Якова на дивани в стилі Джонні Карсона та розмовну мову мильної опери. Його флагманська телепередача «Клуб 700» мала оптимістичний журнальний формат із випусками новин із Вашингтона, округ Колумбія. Інші передачі нагадували перелік із знайомої телеглядачам програми телепередач «TV Guide»: тут була високоякісна мильна опера, ранкові новини та обговорення, аналіз ділової активності та розваги для дітей».
Робертсон комфортно влаштувався на знімальному майданчику CBN, розповідаючи з харизматичним флером про молитву та політику. Тепер це була зовсім інша людина, порівняно з молодим баптистом Південної конвенції з Лексінгтона, штат Вірджинія, неспокійним і значною мірою незацікавленим у євангельській вірі.
Маріон Гордон Робертсон народився в 1930 році, прізвисько «Пет» він отримав за те, що брат любив поплескувати його по пухких щоках [pat – англ., поплескувати, прим. перекладача]. Його батько, Вілліс Робертсон, був сенатором США, і Пет здобув елітну освіту в Університеті Вашингтона та Лі, а також у Єльській школі права. Протягом двох років він брав участь у Корейській війні.
Проваливши адвокатський іспит і кинувши роботу у сфері бізнесу в Нью-Йорку, він вирішив стати служителем, і це рішення дещо збентежило його побожну матір, що залишилася вдома у Вірджинії. Вона з'єднала його з голландським місіонером на ім'я Корнеліус Вандербрегген. Робертсон вирушив на вечерю з Вандербреггеном до Філадельфії, проте йому було соромно, коли той поділився євангельською брошурою з офіціантом і почав читати Біблію за столом.
Але потай Робертсон вивчав Писання й почав відчувати, що Бог говорить із ним через нього. Він сповідав віру в присутності Вандербреггена й згодом вважав це своїм наверненням «від фіґляра до святого». У цей момент він перейшов від релігійних пошуків Бога до рятівних відносин із небесним Батьком.
Він здивував свою дружину Деде своєю заповзятістю новонаверненого: вилив дорогий скотч у каналізацію, залишив її вагітною другою дитиною, а сам вирушив на місячну конференцію InterVarsity і, зрештою, продав меблі та переселив свою сім'ю з п'яти осіб у півтори кімнати в комунальній квартирі в Брукліні, натхненний наказом із Луки 12:33 «продавати достатки … та милостиню подавати». Його першим служінням була робота в церкві Бейсайда на Лонг-Айленді.
Робертсону було вже далеко за 20, коли він вступив до Біблійної семінарії на Манхеттені, приєднавшись до групи ревних віруючих, які молилися, постили, шукали Бога та служили бідним. Він почав відвідувати молитовні ретрити з одногрупниками, серед яких був Юджин Петерсон. Робертсон і «Християнські солдати» проповідували на вулицях, коли 1957 року до міста приїхав Біллі Грем. Вони зустрілися з редактором Guideposts Рут Стаффорд Піл і молилися іншими мовами про пробудження, результатом чого стала публікація двох основоположних книг про харизматичне оновлення – «Вони говорять іншими мовами» та «Хрест і ніж».
«Тепер я увійшов до Книги Дій і був уже не глядачем, а активним учасником справ Бога, який творить чудеса», – сказав Робертсон.
Після закінчення навчання в 1959 році Робертсон поїхав із Нью-Йорка до свого рідного міста у Вірджинії. У Лексінгтоні в нього з'явилася можливість виступати з 15-хвилинними проповідями по радіо. Він дізнався також про продаж телестанції в п'яти годинах їзди в Портсмуті. Коли до нього приїхала сім'я, він не мав навіть телевізора, а мав «усього 70 доларів і бачення щодо створення першої християнської телевізійної мережі в Сполучених Штатах», йдеться в його біографії. Поки мережа не запрацювала, він проповідував у місцевих церквах, щоби прогодувати сім'ю. Деякі церкви платили йому по 5 доларів, а в одній церкві йому дали 70-фунтовий мішок соєвих бобів.
Багато починань Робертсона розвиваються за такою схемою: він чує заклик від Бога й запускає проект.
«Я хотів бути частиною Божого плану, а Його план полягає в євангелізації світу й приведенні мільйонів людей до Царства, і Він дозволив мені стати частиною цього плану», – сказав Робертсон.
За його словами, Бог проговорив до нього за обідом (половина мускусної дині та сир) і сказав побудувати школу для Його слави, тому 1977 року він купив 70 акрів у Вірджинія-Біч для університету CBN, названого пізніше Ріджентським університетом. На перший курс вступило сімдесят сім студентів.
Наступного року на Різдво, за його словами, Бог промовив до нього й сказав, що він повинен «проголосити просту звістку про спасіння», оскільки Бог пошле свій Дух по всьому світу, і мільйони відгукнуться на цю звістку. Для цього він запустив CBN International. Сьогодні 90 відсотків глядачів цієї мережі перебувають поза межами США.
Прочитавши обітницю благословення в Ісаї 58, він у 1978 році заснував благодійну гуманітарну організацію «Операція Благословення», яка зараз допомагає людям у 90 країнах та територіях.
І саме через Божий заклик Робертсон вийшов на політичну арену. У 1987 році він повернувся в особняк Бедфорд-Стайвесант у Нью-Йорку, де він колись жив, і висунув свою кандидатуру в президенти.
Ще до цієї виборчої кампанії християнські глядачі відзначали інтерес Робертсона до політики, дехто з хвилюванням, а дехто з насторогою. Він жартував, що Сенат, у якому його батько десятиліттями засідав як південний демократ-консерватор, буде для нього пониженням у посаді, а ось посада президента буде для нього «горизонтальним переходом» із посади в CBN.
Christianity Today писав у 1985 році про галас навколо президентських амбіцій Робертсона:
«Він дуже зацікавлений у навчанні християн громадським справам та пробудженні їхнього ентузіазму до участі в політичному житті. Він вважає, що Америка стоїть на роздоріжжі й що сімейні цінності та віра в Бога можуть поступитися місцем етатизму й гедонізму. Участь у президентських виборах не гарантує Робертсону перебування в Білому домі, але майже напевно означатиме, що кандидати в президенти в 1988 році не зможуть ігнорувати моральні питання, важливі для християн».
На початку 80-х Робертсон почав присвячувати перші півгодини «Клубу 700» громадським справам, оскільки його все більше турбували секуляризм та загрози свободі віросповідання, такі як обмеження на молитву в школах. Він бачив зміну змісту передачі як відповідь на зловживання уряду. «Справа не в тому, що ми втручаємось у політику, – сказав він. – Це вони втручаються у релігію».
Робертсон сказав, що розглядає посаду президента як спосіб продовжити служіння відповідно до свого покликання. Незважаючи на те, що він посів друге місце на попередній партійній конференції в Айові, він програв у «Великий вівторок» і вибув, підтримавши Джорджа Буша-старшого. Після виборчих перегонів він написав у своїй книзі «План», що побачив глибший зміст у своїй невдалій передвиборній кампанії:
«Чи могло бути так, що причиною моєї участі у виборчих перегонах була необхідність активізації десятків тисяч євангельських християн в уряді? Вперше в новітній історії патріотично налаштовані християни, які виступають за сім'ю, навчилися простим прийомам ефективної організації партійних заходів та проведення успішних кампаній. Їхня присутність як активної сили в американській політиці може зрештою призвести до того, що принаймні одна з основних політичних партій Америки при розробці своїх основних документів і партійної структури візьме на озброєння глибоко християнські погляди».
Він скористався цим імпульсом і заснував Християнську коаліцію, яка з 1989 року займається активізацією виборців із числа євангельських християн та поширенням у церквах рекомендацій щодо голосування. Наступного року він також заснував юридичну фірму, яка виступає за сім'ю, свободу та життя – Американський центр права та справедливості.
Будучи частиною ширшого Релігійного правого руху, в коаліції побачили, що деякі консервативні євангельські християни згодні з її консервативною позицією, але, як і раніше, утримуються від висловлювання християнських поглядів із питань, з яких немає чітких біблійних рекомендацій. Коаліція також протягом десяти років боролася з федеральним урядом через свої позапартійні рекомендації щодо голосування й зрештою втратила свій безподатковий статус.
Робертсон вважав себе євангелістом із харизматичним даром та екуменічними поглядами. Він одного разу сказав: “Щодо величі поклоніння, я дотримуюсь єпископальних поглядів; що стосується віри у всевладдя Бога, то я пресвітеріанин; з погляду святості я методист; … з погляду священства віруючих та хрещення я баптист; з погляду хрещення Святим Духом я п'ятидесятник, так що я маю потроху всього».
Інші християни часто заперечували деякі заяви Робертсона (або закочували на них очі), які він робив у ефірі протягом багатьох років, коли коментував поточні події та відповідав на запитання глядачів. Він закликав США вбити президента Венесуели Уго Чавеса. Він захищав право на розлучення з дружиною, яка страждає від хвороби Альцгеймера. У 2020 році він передбачив перемогу Дональда Трампа й змирився з його поразкою лише через тиждень після того, як Джо Байдена було оголошено переможцем.
Любите ви чи ненавидите Робертсона, але його здобутки важко ігнорувати. «Клуб 700» транслюється на 97 % території США, де є телемовлення, і є однією з найбільш довговічних телепрограм в історії.
На своєму вебсайті Робертсон зазначив «створення компаній / проведення фінансових операцій» як одне з своїх захоплень, і його успіх у цій галузі виходить за рамки CBN. Він заснував International Family Entertainment Inc., материнську компанію «Сімейного каналу», яку було продано 1997 року за 1,9 мільярда доларів. Пояснюючи баланс між своїм фінансовим успіхом та покликанням, Робертсон сказав: «Я зрозумів, що Бог не хоче, щоб я був інвестором-мільярдером. Він хоче, щоб я був смиренним слугою, який залежить від Нього й бажає ходити Його шляхами».
Дружина Робертсона, Деде, померла 2022 року у віці 67 років. Після нього залишилися двоє синів, дві дочки, 14 онуків і 23 правнуки. Його син Гордон Робертсон є генеральним директором CBN, ведучим і виконавчим продюсером «Клубу 700».
