На євангельській церкві Емануїла у Віфлеємі замість різдвяних вогнів старший пастор Ніхад Салман повісив банер, який він витяг із церковної комори. На банері зображено жінку, яка біжить від обстрілюваних будинків, і написано арабською мовою «Встаньмо й поклонімося Богу».
Востаннє церква вивішувала цей банер два роки тому, під час конфлікту між Ізраїлем і ХАМАС у травні 2021 року. Він символізує підхід Салмана до Різдва під час цьогорічної війни. Він бачить можливість проповідувати Євангелію людям, які живуть в умовах військової окупації та оплакують смерть своїх співгромадян у Газі.
«Люди ставитимуть більше питань, – сказав він. – Ми бачимо, що завжди після кризи люди хочуть дізнатися, що таке правда, де шукати правду. Тож у нас багато роботи».
Церковні лідери у Віфлеємі та по всій Святій Землі вирішили обмежити святкування Різдва цього року через війну між Ізраїлем та ХАМАС.
Зазвичай Віфлеєм, палестинське місто з населенням близько 30 000 осіб на окупованому Ізраїлем Західному березі річки Йордан, приймає понад 3 мільйони відвідувачів з усього світу, які приїжджають, щоб відсвяткувати народження Месії.
Марш-оркестри, виконавці колядок, танцюристи та феєрверки наповнювали місто гучними веселощами та святковою енергією. Тисячі людей відвідували церкву Різдва Христового, золоті вогні миготіли на вулиці Зорі, а гігантське дерево з рубіновою зіркою освітлювало площу Ясел.
Цього року на вулицях темно й тихо.
Цього Різдва буде дійсно тиха ніч, але, за словами місцевих християнських лідерів, це все одно буде свята ніч. Вони кажуть, що Різдво позбавиться усіх сторонніх прикрас і західних традицій, і це допоможе їм зосередитися на справжньому значенні Різдва.
Салман сказав 50 дітям зі своєї церкви: «Цього року ви не отримаєте подарунків. Натомість подарунки даруватимете ви». Він закликав їх обміркувати способи збору коштів, наприклад, через продаж жувальної гумки або домашніх тістечок. Скільки б вони не заробили, церква додасть стільки ж, і вони на ці кошти куплять різдвяні подарунки для бідних дітей, що живуть по сусідству.
Поширюйте Євангелію під час збору коштів, сказав він дітям: «Скажіть усім, чому ви це робите».
Пастор євангельсько-лютеранської церкви Різдва у Віфлеємі Мунтер Ісаак продовжує привертати увагу до війни в Газі та закликає до негайного припинення вогню.
Замість традиційної сцени з яслами його церква створила пагорб із битого каменю та бетону, що символізують уламки в Газі, а на вершині цих уламків поклала немовля Ісуса, загорнутого в палестинську куфію.
«Бог під уламками в Газі, – проповідував Ісаак у перші кілька тижнів війни. – Він із наляканими та біженцями. Він в операційній кімнаті. Він – наша розрада. Він іде з нами долиною смертної тіні. Якщо ми хочемо молитися, то я молюся, щоб ті, хто страждає, відчули Його зцілюючу та втішну присутність».
Навіть якби місцева влада не скасувала святкування Різдва, «ніхто б все одно не святкував, – сказав Ісаак Christianity Today. – Ніхто не має святкового настрою». Він бачить війну як «геноцид». Він дістав свій мобільний телефон, щоб показати те, що він мав на увазі: зображення та відео обпалених матерів і понівечених тіл у Газі.
У його церкві зовсім немає ялинок, вогнів і Санти. За його словами, відміна святкування Різдва дало «прекрасну можливість переосмислити значення Різдва».
Ісаак каже, що люди колись асоціювали з Різдвом такі слова, як Санта-Клаус, ялинка, подарунки, колядки, а все це «романтизовані» західні традиції. Сьогодні він думає про слова з різдвяної історії в Біблії: Цезар, перепис, вбивство немовлят, втеча до Єгипту, і ці слова, на його думку, стосуються палестинців, які повинні зареєструватися, щоб виїхати за межі Західного Берега, і які шукають безпеки в Єгипті.
Для Ісаака в різдвяній історії розповідається про Бога в людській подобі, що знаходиться поряд з людьми в їхніх стражданнях. Він показав на вертеп у своїй церкви, на немовля Ісуса серед руїн: «Ось так тут святкують Різдво. … Але молитви триватимуть. Молитви не припиняться».
Незважаючи на важку та напружену атмосферу, а точніше, через неї, цього року принаймні в одному місці Різдво все таки будуть святкувати.
Після того, як патріархи та глави єрусалимських церков попросили християн регіону уникати «невиправдано святкових» різдвяних заходів цього року, Єрусалимський міжнародний відділ YMCA (JIY) у Західному Єрусалимі вирішив не відміняти щорічну церемонію запалювання вогнів на різдвяній ялинці.
Фаді Суйдан, генеральний директор JIY, сказав, що він і його співробітники відчували тягар у серці, навіть коли вони вишикувалися з вогнями навколо гігантської ялинки, готуючись до цієї події.
«Ми мали змішані почуття, – сказав він. – Нам було важко радіти».
Але він вважав за необхідне зберегти щорічну традицію: «Це було для дітей. Треба було дати дітям надію. Слід думати про психічне здоров'я дітей. Діти чекають цього щороку. Як пояснити дітям, що цього року немає Різдва?»
Тож 3 грудня, у першу неділю Адвенту, біля різдвяної ялинки в JIY зібралося близько 600 дітей та членів їхніх родин. Це було дуже спокійне святкування. Замість гучних різдвяних пісень, які зазвичай відтворюються через гучномовці, група з однієї віолончелі та трьох скрипок грала тиху акустичну музику.
Це було не лише для дітей. JIY з самого початку був заснований як символ єдності та миру, що об’єднує євреїв, християн і мусульман в одному місці, каже Суйдан. Ще важливішим для нього було зібрати сім’ї з різних культур і релігій, щоб вони побачили, що таке мирне співіснування все ще можливе, навіть у цьому найбільш спірному місті на планеті.
Під час своєї промови Суйдан сказав людям, що ця церемонія є маяком, що вказує на таку необхідну їм надію: «У такі часи, коли світ здається розділеним через конфлікти та чвари, наше гуртування має ще більше значення. … Ці вогні являють собою дещо більше, ніж просто святкові традиції. Вони є потужним символом міцної віри, стійкості та невмирущого людського духу».
Цього року різдвяне послання про любов, мир та доброзичливість до всіх є актуальним як ніколи.
Перед тим, як запалити ялинку, замість зворотного відліку натовп кричав: «Надія. Любов. Мир!» І вогники засвітилися золотом і сріблом на ялинці, на площі та на вежах.
Створити таку атмосферу було можливо в Єрусалимі, але не у Віфлеємі, де панує похмурий настрій.
Вісімдесят відсотків людей у Віфлеємі заробляють на життя туризмом. Різдвяна пора – це час, коли більшість місцевих жителів очікують отримати найбільший дохід. Війна задушила їхню економіку, позбавила їх свободи пересування та посилила ворожість і страх щодо солдатів Армії оборони Ізраїлю та єврейських поселенців, які здійснювали набіги на міста, затримували та били палестинців та облаштували ще більше блокпостів.
Якщо все не зміниться, то питання полягає не в тому, чи вибухне насильство на Західному березі Йордану, а в тому, коли це трапиться, сказали місцеві християни Christianity Today. Місцеві жителі налякані, засмучені та ображені.
Якось холодного грудневого четверга ввечері близько 20 молодих християн сиділи в колі в євангельській церкві Емануїла у Віфлеємі й слухали історію народження Ісуса. Вони чули її сотні разів. Вони народилися в одному місті з Ісусом. Край і обставини були надто знайомі.
Еліас Аль-Наджар, керівник їхнього молодіжного служіння, пережив свою власну версію віфлеємської історії. У листопаді 2007 року він і його родина втекли з Гази після того, як ісламське бойове угруповання погрожувало християнам із його церкви та вбило члена церкви. На той момент його дружина була на дев’ятому місяці вагітності. Вони приїхали до Віфлеєму, не знаючи там жодної людини. Вони не знали, де зупинитися та де народити дитину, і мали лише аркуш паперу, на якому були номери телефонів кількох медичних служб у цьому районі.
Того вечора, переказуючи різдвяну історію, він думав про власний досвід.
Він говорив до них арабською. «Уявіть собі Марію, що сперлася на стіну, яка от-от мала народити. Уявіть собі, як Віфлеєм був наповнений людьми так само, як би він був наповнений зараз, якби не було війни в Газі. Уявіть собі, вони не знали, де їм зупинитися. Не було до кого звернутися. І уявіть, як Марія думала: "Хіба Бог не сказав мені, що я народжу Царя Царів?" Уявіть тепер, як вони дістаються місця, де вона має народити. Шок! Сморід. Тварини. І посеред усього цього вона народила Ісуса Христа. І вони були сповнені радості. Тепер подумайте про людей у Газі», – сказав він.
Їм, звісно, не потрібна особлива фантазія, вони щодня бачать відео про війну, серед хаосу народжуються і гинуть діти.
«Це і є різдвяна історія, – продовжував Аль-Наджар. – Усі ці маленькі деталі, про які ми зазвичай не замислюємося. На Різдво ми зазвичай розвішуємо прикраси та веселимося, а навколо ялинки та вогники. Але якщо ви подивитеся на реальну історію Різдва, то це була історія справжніх труднощів. Але Бог не залишив Марію та Йосипа. І вони не залишили Бога. – Він обвів поглядом кімнату – То чому ми маємо це робити?»
