Ideas

Євангельське християнство Джиммі Картера

Картер, якому у вівторок виповнюється 100 років, був обраний президентом у той час, коли він був дияконом в одній із церков Південної баптистської конвенції. Але білі євангельські християни ніколи не вважали його своїм.

Колишній президент Джиммі Картер викладає в недільній школі в баптистській церкві «Маранафа» в Джорджії.

Christianity Today October 7, 2024
David Goldman / AP Images

Коли під час передвиборної кампанії 1976 року Джиммі Картер говорив про свою віру в Христа, багато євангельських християн були в захваті.

Раніше ніхто з кандидатів у президенти не заявляв, що він народився згори, і не говорив так відкрито про свої стосунки з Ісусом. Також ніхто не запрошував журналістів до свого класу недільної школи для дорослих, де Картер продовжував викладати навіть під час президентських перегонів. Але з іншого боку, жоден інший кандидат у президенти не був дияконом церкви Південної баптистської конвенції (ПБК).

Сполученим Штатам потрібна «відроджена людина в Білому домі», – заявив пастор з Оклахоми Бейлі Сміт учасникам щорічних зборів конвенції в червні 1976 року. На той випадок, якщо хтось не зрозумів натяк, він додав: «Крім того, у нього такі ж ініціали, як і в нашого Господа!».

Але лише за кілька тижнів євангельське видавництво Third Century Publishers, співзасновником якої був засновник Campus Crusade for Christ Білл Брайт, випустило книгу «Як щодо Джиммі Картера?», у якій її автор, євангельський християнин Рон Беме, різко критикував євангельське реноме Картера.

Коли він уперше почув про кандидатуру Картера, сказав Беме, він був «схвильований» тим, що відроджений християнин балотується на пост президента. Однак, дізнавшись більше про вірування Картера, його думка про кандидата від Демократичної партії швидко погіршилася. Він виявив, що Картер поділяє неоортодоксальні погляди на Біблію та підтримує ліберальну політику щодо абортів та прав геїв.

Беме вирішив, що, можливо, Картер насправді й не був євангельським християнином, можливо він навіть не був і віруючим. «Якщо людина пропагує або підтримує аморальність і безбожність у політичній кампанії та законотворчості, вона не є справжнім послідовником Ісуса», – писав він. Узявши одне з висловлювань Ісуса в Нагірній проповіді, Беме сформулював свою думку так: «Добре дерево не може приносити поганих плодів».

Беме навряд чи був єдиним, хто зробив такі висновки. Хоча в 1976 році Картер отримав приблизно половину голосів білих євангельських християн, багато віруючих повторювали тези Беме й задавали питання про віру Картера. Інтерв’ю Картера журналу Playboy, як і деякі його політичні позиції, викликало занепокоєння в багатьох консервативних християн.

До 1980 року деякі євангельські християни, які колись підтримували Картера (наприклад, телеведучий Пет Робертсон), були в авангарді руху, що ставив за мету його поразку на виборах. Вони вирішили, що Картер просуває «світський гуманізм» через просування феміністського порядку денного та відмови виступати проти прав геїв. Значною мірою це була реакція на президентську політику Картера, і ця реакція призвела до політичної мобілізації релігійних правих та забезпечила 1980 року потужну підтримку Рональда Рейгана з боку євангельських християн.

Після того, як Картер залишив свою посаду, розкол між ним і консервативним керівництвом ПБК продовжував заглиблюватися. Зрештою Картер залишив Південну баптистську конвенцію й приєднався до Об’єднаного баптистського братства, деномінації, яка висвячувала жінок і відкидала деякі консервативні політичні позиції ПБК.

Але Картер продовжував називати себе євангельським християнином. Він говорив про те, що щодня читає Біблію, постійно молиться й щотижня викладає в недільній школі у своїй баптистській церкві. Його волонтерська робота в Habitat for Humanity стала легендою. І він часто, будучи президентом, розповідав про свою віру іншим людям, зокрема й міжнародним лідерамнехристиянам.

Він також написав кілька книг про свою віру. «Я переконаний, що Ісус – Син Божий», – пише він у своїй останній книзі на цю тему, опублікованій у 2018 році. Він заявив, що Ісус – його «особистий спаситель», а також «особистий наставник, який показує приклад мені та іншим людям і вказує шлях до життя… Основні елементи християнства мають стосунок особисто до мене, формують моє ставлення до всього, зумовлюють мої дії та дають мені мету в моєму радісному та позитивному житті».

Якось Картер прочитав у Вікіпедії опис євангельського християнства. У своїй книзі він доповнив цей опис інформацією з одного зі своїх коментарів до Біблії й зробив висновок, що він не просто християнин, а саме євангельський християнин. Він народився згори, він ділився своєю вірою з іншими й любив Ісуса як свого Спасителя. Що може бути більш євангельським?

Але очевидно, що між його розумінням віри та поглядами його євангельських критиків була певна різниця. Його досвід народження згори й навернення, можливо, нагадував їхній досвід, а його посвята молитві та читанню Біблії, можливо, була настільки ж сильною, як і їхня, але станом на кінець 20-го століття й далі Картер розійшовся з консервативними євангельськими християнами у двох питаннях: безпомилковість Біблії та політика.

Це були ті самі питання, які лежали в основі консервативного «перевороту» в Південній баптистській конвенції, який розпочався під час перебування Картера при владі. Для багатьох консервативних євангельських християн 1970-х років, наприклад, Гарольда Ліндселла, Френсіса Шеффера та лідерів консервативної фракції в Південній баптистській конвенції, безпомилковість Біблії лежала в основі євангельської ідентичності. Вони стверджували, що без безпомилкової Біблії протестанти не мали б постійного, трансцендентного джерела авторитету. Принцип Реформації sola scriptura разом із розумінням досконалості й суверенітету Бога вимагав безпомилковості Писання.

Багато хто з них також стверджував, що американському уряду потрібен постійний, трансцендентний моральний стандарт, що ґрунтується на християнських принципах. Легальні аборти та публічна підтримка сексуальної аморальності стали результатом дій політиків та суддів, які забули закон Божий, говорили вони.

Їхнє бачення християнства як засобу суспільного впливу насамперед означало відстоювання християнських моральних принципів перед зростаючою секуляризацією. Вони вважали, що сексуальна революція, поряд із другою хвилею фемінізму, була, можливо, найбільшою загрозою для американської сім’ї. І вони були сповнені рішучості зупинити цю загрозу шляхом обрання на виборні посади благочестивих людей, які керуватимуться законом Божим, а не сучасними культурними тенденціями.

Але Картер не поділяв жодного з цих поглядів. Його політичні та релігійні ідеї були сформовані не реакцією на сексуальну революцію, а досвідом руху за громадянські права. Як й інші білі жителі півдня його покоління, Картер виріс у середовищі расової сегрегації та нерівності, і він дійшов висновку, що білі євангельські церкви його регіону в боротьбі чорношкірих американців за справедливість були в основному на неправильному боці.

Баптистська церква в Плейнсі, штат Джорджія, у якій служив Картер, була офіційно сегрегованою до 1976 року. У 1960-х роках громада проголосувала проти прийняття чорношкірих до членів церкви, і Картер виступив проти цього рішення, але не залишив церкву одразу. Разом із тим, як він згадував через кілька років у своїй книзі «Віра: подорож для всіх», його надихали приклади інших християн, які зайняли контркультурну позицію, перейшовши расову лінію на сегрегованому Півдні. Наприклад, усього за кілька миль від його будинку в Плейнсі Міллард і Лінда Фуллери заснували міжрасову християнську ферму під назвою «Койнонія», а потім – Habitat for Humanity.

Зустрічі з такими людьми, як Фуллери, переконали Картера, що країні потрібна не публічна кампанія щодо повернення Америки до Бога, а практичне наслідування етики Ісуса. Зрештою, саме так афроамериканські християни, які виступають за громадянські права, здобули підтримку раніше опозиційних до них білих християн, яких торкнувся приклад християнської любові, показаний активістами.

Картер був настільки вражений цим прикладом, що він побудував усю свою християнську віру навколо цього принципу, а не навколо будь-яких конкретних доктринальних тверджень. Але що більше він читав Писання, то більше вражала його етика Христа й більше він хотів мати Ісуса своїм «постійним супутником» за благодаттю через віру.

Таким чином, для Картера безпомилковість Біблії не була проблемою. Можливо, Біблія дійсно містила деякі внутрішні суперечності, які не могли бути узгоджені, вирішив він, і, можливо, частини Біблії справді потребували переосмислення у світлі сучасної науки. Але це насправді не мало значення, поки розповідь про життя Ісуса була історично вірною.

І політичні пріоритети правих християн теж були невірні, як вирішив Картер, тому що вони були зосереджені не на етиці Ісуса, а на помилковому уявленні про те, що сімейні цінності можуть бути нав’язані через закони. Будучи баптистом-армініаніном, Картер виступав проти догматів віри, вірив у священство всіх віруючих і рішуче наполягав, що віра має бути обрана без примусу, щоб бути істинною. Вона не може бути продиктована законодавством, стверджував він у кількох книгах, таких як «Наші цінності під загрозою: моральна криза Америки» та «Віра: подорож для всіх».

Таким чином, слідувати за Ісусом на державній службі не могло означати нав’язування християнських стандартів через закони. Для Картера це означало діяти чесно та піклуватися про всіх людей. І якщо країна навернеться до Бога, плодом цього навернення не обов’язково стануть закони проти одностатевих шлюбів чи абортів. Це буде відданість «вирішенню суперечок мирними засобами» та відданість «свободі та правам людини» для інших людей, зокрема, правам жінок, які, на його думку, ігнорували надто багато консервативних християн.

Функціонально віра Картера мала більше спільного з панівними напрямками протестантизму, ніж з американським євангельським християнством кінця 20-го – початку 21-го століття, і євангельські християни мали рацію, коли вказували на цю різницю. Але Картер також усе життя був баптистом і вірив у навернення шляхом народження згори, особисті стосунки з Ісусом і необхідність ділитися своєю вірою з іншими людьми. Він завжди говорив про віру з євангельським акцентом, і незважаючи на свої розбіжності з більш консервативними християнами, він мав любов до того ж Спасителя, що й вони.

З історичної точки зору, завдяки тому, що він є екс-президентом довше, ніж будь-хто в історії Америки, ці спільні риси зараз побачити легше, ніж у 1980 році. І рішучість Картера ділитися любов’ю Ісуса є кращим відображенням Нагірної проповіді, ніж вважали його критики з-поміж євангельських християн.

Деніел Вільямс викладає американську історію в Університеті Ешленда та є автором книги «Політика хреста: християнська альтернатива партійності».

Our Latest

News

Євангельські християни Лівану служать шиїтам, що тікають від війни «Хезболли» з Ізраїлем

Незважаючи на проблеми з безпекою та обмежені ресурси, церкви докладають усіх зусиль, щоб допомогти мусульманам, не знайомим із християнською любов’ю.

Організація Об’єднаних Націй – це місіонерське поле

Чого я навчився, представляючи свою християнську організацію дипломатам із 193 країн.

Експерт: заборона в Україні Російської православної церкви сумісна зі свободою віросповідання

Незважаючи на занепокоєння Республіканської партії щодо втручання українського уряду в діяльність релігійних організацій, місцеві євангельські християни погоджуються з тим, церква, про яку йтиметься в статті, має повністю відокремитися від своєї московської материнської організації.

News

Четвертий Лозаннський конгрес об’єднав молодих лідерів, «звичайних» християн і технології

Понад 5000 євангельських християн із більш ніж 200 країн зібралися в Південній Кореї, щоб відсвяткувати 50-ту річницю Лозаннського руху й розробити стратегію євангелізації.

Cover Story

Богословський пам’ятник єдності серед різноманіття

П’ятдесят років тому Лозаннська угода, підписана для подолання поділів у євангельських лавах, не була доказом одноманітності.

Тривожне покоління (батьків)

Ісус сказав нам не тривожитися, але тривога – це стандартна установка в батьківських налаштуваннях нашої культури. І вона шкодить дітям.

Вірна ортодоксія вимагає широкого кола читання

Євангельські християни повинні смиренно вчитися в усіх християнських традицій, але багато хто з нас не знає або підозріло ставиться до богослів’я допротестантського періоду.

Сховайте свої мечі

У свої останні години перед розп’яттям Ісус знайшов час, щоб зцілити вухо свого ворога – і показати приклад любові.

Apple PodcastsDown ArrowDown ArrowDown Arrowarrow_left_altLeft ArrowLeft ArrowRight ArrowRight ArrowRight Arrowarrow_up_altUp ArrowUp ArrowAvailable at Amazoncaret-downCloseCloseEmailEmailExpandExpandExternalExternalFacebookfacebook-squareGiftGiftGooglegoogleGoogle KeephamburgerInstagraminstagram-squareLinkLinklinkedin-squareListenListenListenChristianity TodayCT Creative Studio Logologo_orgMegaphoneMenuMenupausePinterestPlayPlayPocketPodcastRSSRSSSaveSaveSaveSearchSearchsearchSpotifyStitcherTelegramTable of ContentsTable of Contentstwitter-squareWhatsAppXYouTubeYouTube