Перебуваючи на лікарняному ліжку в Римі, де він лікувався від легеневої інфекції, папа Франциск закликав християн «перетворювати зло на добро й будувати братерський світ». Він якось сказав: «Не бійтеся ризикувати заради любові!»
Одним із ризиків, на який завжди був готовий піти аргентинський єзуїт Хорхе Маріо Бергольйо, був ризик дружби з євангельськими християнами.
«Він був людиною стосунків, – сказав Christianity Today Алехандро Родрігес, президент по Аргентині Youth With A Mission (YWAM, Молодь з місією). – Він шанував інститути, але будував мости на фундаменті стосунків».
Top of Form
Франциск помер у понеділок у віці 88 років, прослуживши 12 років на посаді голови Римо-католицької церкви. Він перебував удома, в Будинку Святої Марти, провівши до цього п’ять тижнів у лікарні університету Агостіно Джемеллі в Римі.
Католики по всьому світу оплакують втрату. Але християнські лідери Аргентини, які не йшли за Франциском і не визнають папської влади, теж сумують.
«Я не екуменіст; ми, християни, не є частиною однієї групи», – сказав Родрігес. І все ж він зазначив: «Коли ми бували разом, ми не були папою та пастором. Ми були Хорхе та Алехандро».
Директор YWAM уперше зустрівся з Франциском понад 20 років тому, коли той був кардиналом Бергольйо й служив архієпископом Буенос-Айреса. На той час Родрігес працював у Центрі національної молитви в Буенос-Айресі, розташованому навпроти президентського палацу Каса-Росада.
Якось кардинал запросив його на чашку кави, і Родрігес скористався можливістю покритикувати католицьку церкву.
«Ви завжди наголошуєте, що наші правителі погано справляються зі своїми обов’язками, – сказав він Бергольйо. – Але кожен лідер у цій країні завжди отримував католицьку освіту та перебував під впливом католицької церкви».
Чому так, спитав він Бергольйо?
Родрігес пішов ще далі й запропонував таке пояснення: «Католицька церква була найкорумпованішим інститутом в історії Латинської Америки».
Відповідь кардинала здивувала Родрігеса. Бергольйо сказав: «Ви маєте рацію», а за кілька хвилин попросив євангельського критика католицької церкви помолитися за нього.
Це був початок довгої дружби, яка тривала навіть після того, як Бергольйо у 2013 році вирушив до Риму й став Франциском. За 12 років перебування на посаді голови католицької церкви він більше не повернувся до Аргентини. Іноді понтифік телефонував директору YWAM і просив його поради з питань, пов’язаних із Латинською Америкою, війною в Україні та протестантизмом загалом. Крім того, за словами Родрігеса, Франциск довіряв йому та обговорював труднощі, пов’язані з внутрішньою політикою Ватикану.
Схоже, папа Франциск із задоволенням спілкувався зі своїми аргентинськими друзями-євангельськими християнами. Марсело Фігероа, пресвітеріанський священик, який очолював Аргентинське біблійне товариство, розповів Christianity Today, що іноді папа запитував його про його погляди на якісь питання, але здебільшого їхні стосунки були більш особистими.
«Ми часто сміялися, – сказав Фігероа. – Він хороший портеньйо (житель Буенос-Айреса)».
Вони познайомилися, коли втрьох, разом із рабином Авраамом Скоркою, вели щотижневу телепрограму під назвою Biblia: Diálogo Vigente. Вона виходила з 2010 до 2013 року й припинила своє існування, коли Бергольйо став папою. Це були професійні стосунки, але вони стали друзями, пили разом каву та спілкувалися в громадському транспорті. Вони підтримували стосунки, і в якомусь сенсі ці стосунки навіть стали глибшими.
У березні 2015 року Франциск зателефонував Фігероа, щоб привітати його з днем народження, та поцікавився про його здоров’я. «Я сказав тоді: “Ну, мені потрібно зробити біопсію, – згадує Фігероа, – але це не буде великою проблемою”».
Він помилявся. У нього діагностували рідкісний та агресивний тип раку шкіри. Фігероа написав про це папі й попросив помолитися.
«Він зателефонував мені, щойно відкрив листа, – сказав Фігероа. – Він також зателефонував моїй дружині, коли я був на операції. Якось він мав їхати на один захід у Страсний тиждень і сказав мені: “Я не хочу їхати, не дізнавшись, як у вас справи”».
На подив лікарів, Фігероа одужав і Франциск призначив його аргентинським редактором офіційної газети Ватикану L’Osservatore Romano. Він став першим протестантом на цій посаді.
Можливо, саме екуменічне богослів’я Франциска привело його до цих відносин. Хоча він, безумовно, прийняв традиційне католицьке вчення про те, що існує лише одна церква – кафолічна (або вселенська), він все одно дивився у бік християн, які не були в спілкуванні з Римом, і якимось таємничим чином бачив Бога в дії.
«Святий Дух створює різноманітність у Церкві, – сказав Франциск у своїй промові у 2014 році. – Але потім той самий Святий Дух створює єдність, і таким чином Церква є єдиною в різноманітності. І, говорячи прекрасними словами одного євангеліста, якого я дуже люблю, різноманітності, примиреному Святим Духом».
Або, простіше кажучи, можливо, саме скромність Франциска дозволяла йому, як голові католицької церкви, перебувати в таких добрих дружніх стосунках із євангельськими християнами, які не визнають його верховенства.
Скромність була однією з особливостей його як папи. У своїй першій публічній промові після того, як він став папою, Франциск пожартував про те, наскільки малоймовірним було те, що папою стане представник Аргентини. «Ви знаєте, що обов’язком конклаву було дати Риму єпископа, – сказав він. – Схоже, мої брати кардинали вирушили майже на край світу, щоб знайти його».
Потім він попросив людей помолитися за нього. Зазвичай це папа молиться за людей, а не просить простих людей молитися за себе. Ватиканські спостерігачі сказали, що така переміна була «безпрецедентною й шокуючою».
Крім того, Франциск цінував дружбу. У своїй апостольській настанові «Christus Vivit» (Христос живий) він стверджував, що дружба є даром Божим, який освячує нас.
«Через наших друзів, – писав він, – Господь очищає нас і веде нас до зрілості».
В іншій настанові, «Querida Amazonia» (Улюблена Амазонка), він закликав католиків бути «відкритими для багатьох дарів, які Святий Дух дає кожному».
Дружнє спілкування Франциска з євангельськими християнами іноді викликало певне збентеження серед його побратимів-католиків. У 2014 році, наприклад, через рік після свого посвячення, Франциск сказав, що хоче відвідати Євангельську церкву Примирення в Казерті, Італія. Він знав пастора Джованні Траеттіно з релігійного діалогу, який відбувся десь за десять років перед тим в Аргентині. Вони були друзями, і, крім того, це був перший раз, коли папа збирався відвідати п’ятидесятницьку церкву.
Місцевий єпископ заперечував. Він зазначив, що на день запланованого візиту припадало свято святих покровителів Казерти Іоакима та Ганни. Це викликало б скандал, якби папа приїхав у такий особливий день лише для того, щоб зустрітися із протестантами.
Франциск погодився з цим і відвідав у цей день католиків у Казерті, а до п’ятидесятників вирушив за кілька днів. Однак, коли він зустрівся з Траеттіно та 350 євангельськими християнами, він попросив у них вибачення за тих католиків, які засуджували їх упродовж багатьох років.
Його скромність заслужила на визнання міжнародного євангеліста Луїса Палау, який назвав його своїм другом і «людиною, зосередженою на Ісусі Христі».
Після смерті папи мільйони людей по всьому світу висловлюють подібну думку й згадують Франциска як зразкового християнина та пастиря своєї пастви. Це нагадало Родрігесу, директору YWAM, про розмову, яка відбулася в нього з майбутнім папою багато років тому. Родрігес тоді сказав йому, що справжні пастирі живуть зі своїми вівцями й що вони знаходяться поряд з ними так часто, що й пахнуть так само, як їхня паства.
«Пастир, – згадує свої слова Родрігес, – повинен пахнути вівцями».
Франциск був настільки зворушений цією метафорою, що повторив її через багато років у проповіді на своїй першій месі Миропомазання.
«Це багато говорить про його смирення», – сказав Родрігес.
Франциск вважав себе пастирем, що є поруч зі своїми вівцями, а чи не тим, хто стоїть над ними. І він вірив у необхідність йти на ризик, щоб досягати порозуміння з людьми, зокрема з євангельськими християнами.
