Кілька років тому я опинився там, де ніколи не думав опинитися – я був охоплений тривогою, занурений у депресію та мовчки розвалювався під усім цим тягарем.
Будучи пастором, я відчував постійний тиск і потребу добре керувати, чітко проповідувати, приймати виважені рішення, піклуватися про інших і при цьому виглядати сильним і духовно стійким. Але десь усередині я ламався.
Здавалося, що служіння тебе невпинно перемелює. Ми стикаємося з нищівною вагою наших власних очікувань, не кажучи вже про часто нереалістичні очікування тих, кому ми служимо. Додайте до цього ланцюгову реакцію, спричинену післяковідними проблемами, посиленням духовної війни та дедалі більшою поляризацією нашої культури – тож не дивно, що багато хто з нас втомлений, знеохочений та мовчки страждає.
Довгий час я вірив, що я один такий. Але тепер я знаю, що це не так.
Насправді дослідження Barna Group 2023 року виявило, що «майже кожен п’ятий протестантський старший пастор у США (18%) [сказав], що думав про самоушкодження або самогубство протягом останнього року». Якщо старших пасторів близько 30 000, то це буде 5400 керівників церков, які лише минулого року боролися з думками про самоушкодження та самогубство. Це число має зупинити нас і змусити задуматися.
Серед пасторів і керівників служінь існує криза, і надто багато служителів проходять через неї поодинці, мовчки, обтяжені соромом, страхом і помилковим переконанням, що шукати допомоги – це слабкість.
Але так не має бути.
Від навернення до покликання
Коли мені було 25 років, один мій друг запросив мене на групу вивчення Біблії для підприємців, і завдяки цьому я повірив у Христа. Святий Дух кардинально змінив моє життя. У мене з’явилося нове відчуття свободи від тягаря очікувань інших, та й моїх власних очікувань також. Але спасіння приходить відразу, а освячення триває все життя. Навіть після навернення до Христа я продовжував боротися з невпевненістю та бажанням довести свою цінність.
Після п’яти років у світі бізнесу я вступив до семінарії та став професійним служителем. Це було майже 30 років тому. Я бачив, як Бог діє незліченною кількістю способів, але я також зрозумів, як легко, навіть якщо ти пастор, нехтувати тим, що відбувається в тебе всередині.
Коли почали з’являтися тріщини
Мені важко визначити, коли я вперше зіткнувся з депресією. Озираючись назад, я пригадую ознаки, які з’явилися ще в старшій школі. Я виріс у люблячій родині, але мені здавалося, що мене люблять найбільше, коли хвалять за хороші результати в школі та тенісі. Десь тоді я сприйняв брехню, що моя цінність залежить від результатів моєї діяльності. Я наполегливо працював, щоб досягти успіху в усіх сферах, сподіваючись, що за це мене будуть любити, і не лише моя родина, а й усі навколо.
Невдовзі після семінарії я став працювати в церкві Периметр. Саме в ті перші дні я в’їхав у «вибоїну» на дорозі. Мет, мій тодішній керівник, побачив це й порадив мені звернутися до психолога. За його порадою я так і зробив, і мені виписали ліки. Роками вони допомагали мені якось згладити мою боротьбу з депресією та тривожністю. Однак брехня про мою індивідуальність, цінність і гідність, у яку я вірив, продовжувала приносити розчарування та сором.
Десь на початку 2020 року та перша «вибоїна» поступилася місцем стрімко зростаючій депресії та тривожності набагато глибшій, ніж усе, що я відчував раніше. Я ніс служіння у виконавчому керівництві церкви Периметр і керував церковним рухом по всій Атланті. Чим глибшою ставала моя депресія, тим правдоподібнішою була брехня:
«Рух розвивається погано, і це моя вина».
«Я маю зібратися, бо я є одним із керівників нашої церкви».
«Що б про мене подумали люди, якби знали, що насправді відбувається в мене всередині?»
Я почав ділитися своїми проблемами з Метом, оскільки за ці 30 років ми подружилися. Одного дня, коли ми сиділи навпроти одне одного під час обіду, він подивився на мене й сказав: «З тобою щось не гаразд». Я знав, що він правий.
Якби Мет із любов’ю не поставив питання руба, я не знаю, скільки б я ще протримався без допомоги. Прямо тоді він узяв телефон і зателефонував психологу, якого ми обоє знали. Психолог запропонував зустрітися втрьох у той же день. Для мене було маленьким кроком віри сказати: «Мені справді потрібна допомога».
Через три дні я прийшов на засідання виконавчого керівництва Периметра зі своїм психологом і підготовленими нотатками. Я не був упевнений, що зможу поділитися своїми думками зв’язно. Я зізнався, що потребую допомоги й не можу продовжувати працювати без якоїсь перерви. Я визнав, що функціоную на рівні менше 20 відсотків, бо я виснажений, розгублений і емоційно спустошений. Мені було важко приймати рішення. Я дивився на електронні листи на екрані й не міг написати відповідь. Часом я навіть не міг говорити повними реченнями. У мене був зрив, перший із двох за наступні кілька років. Кожен раз я мусив брати відпустку більше ніж на два місяці.
Перелом
Мені було страшно, і я щиро вірив, що краще мені не стане. Я боявся, що втрачу роботу, а ще більше я боявся, що не зможу бути чоловіком і батьком, яким колись був і яким мав бути.
З часом я зрозумів, що всі ми певною мірою відчуваємо тривогу та депресію. Просто дехто з вас може відчувати щось більш глибоке, подібне до того, що відчував я. Якщо це так, я хочу, щоб ви знали: ви такі не одні.
Як почалося зцілення
Коли я розповідаю комусь свою історію, мене часто запитують: «Як ти зміг вийти з цього?» Зазвичай моя відповідь складається з двох частин. Я вважаю, що складна депресія та тривожність є як фізичною, так і духовною проблемою. Ми є психосоматичним поєднанням тіла й душі, і гріхопадіння впливає на кожну частину нашого єства, включаючи наш фізичний і хімічний склад. З фізичної точки зору я відчув позитивний ефект від призначених ліків. Я не кажу, що ліки для всіх, але для декого з нас вони можуть бути дуже корисними.
Моя депресія й тривожність також були духовною проблемою. Я сповнений гордості. Я маю невпевненість. Часом я неправильно пов’язував свою індивідуальність із речами, через які проявляються ідоли результативності та схвалення. Сповідь і покладання на трансформуючу силу Божого Слова та моєї спільноти дозволяє мені одержувати перемогу в духовній частині проблеми. Я не до кінця розумію, як усі фізичні та духовні проблеми пов’язані між собою та яким чином вони привели мене туди, де я був, але Бог це знає. Усе це частина його роботи з освячення мого життя.
Під час моїх двох зривів зцілення починалося тоді, коли я знову пробуджувався під дією неймовірної любові Ісуса до мене. Він приходив до мене в найглибші місця, у які я потрапляв і де мені було найбільше соромно, і нагадував, що моя цінність і важливість не залежать від того, наскільки добре я працюю, чи від того, що про мене можуть подумати інші. Це все про Ісуса! Мені було потрібно знати, що в такі часи він був там. Він любить мене через мою сім’ю та друзів, які знаходяться поряд зі мною тоді, коли я є найбільш уразливим, і люблять мене в моєму найгіршому стані.
Вірш, який мене підтримує, це 2 Коринтянам 12:9: «Досить тобі моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі». Наші слабкі сторони не є нашим пасивом. Саме через наші слабкі сторони Господь виконує частину своєї найважливішої роботи в нас і через нас.
Ісус показав мені, що я не самотній і що мені не потрібно страждати наодинці. Через Євангелію та силу Святого Духа він дав мені дві речі, які мені допомогли: сміливість і спільноту.
Сміливість
Ви не самотні в цій битві. Вам не потрібно читати надто багато біографій, щоб дізнатися, що багато християнських лідерів і пасторів боролися з депресією та тривожністю: Мартін Лютер, Мати Тереза, Чарльз Сперджен, Мартін Лютер Кінг – ось лише деякі з них. У цій боротьбі немає ні сорому, ні осуду (Рим. 8:1).
Ворог шепоче:
«Через ці твої проблеми ти не гідний бути пастором».
«Якби твоя віра була сильнішою, ти не мав би труднощів».
«Як ти можеш керувати цією церквою чи цим служінням, якщо ти й сам ледве тримаєшся?»
Ця брехня посилює наші страхи та ізолює нас. Але коли ми розуміємо, що наша індивідуальність насправді в Христі, коло сорому розривається. Христос запевняє, що через те, що ви стикаєтеся з труднощами, ви не будете не таким пастором, не таким лідером, не таким християнином, не таким батьком, не таким чоловіком або дружиною.
Не мовчіть. Проявіть сміливість і розкажіть про свою вразливість другу, якому довіряєте, психологу чи іншому пастору. Розкажіть про свою боротьбу з депресією, тривожністю чи будь-чим іншим. Звернення до когось є вашим важливим першим кроком. Будь ласка, не страждайте мовчки. Якщо ви знайдете хоча б одну довірену особу, яка б пройшла з вами цей шлях, це може стати поворотною точкою на вашому шляху до одужання та зцілення.
Спільнота
Ми потрібні одне одному. Я не думаю, що я б пройшов через це, якби не спільнота, яку Бог розташував навколо мене. Я називаю їх своєю «командою», до якої входять:
- Моя сім’я – моя дружина Лі Енн і наші діти. Лі Енн була неймовірною, міцною скелею в ці часи. Вона взяла на свої плечі свою частку тягаря, керуючи та приймаючи рішення тоді, коли я просто не міг цього робити. Вона теж страждала, чого більшість людей ніколи не бачила.
- Професіонали
- Психолог – мені потрібне було джерело об’єктивних думок, а також безпечне місце, де я міг опрацювати негативні та нездорові думки, які переповнювали мій розум.
- Психіатр – як я вже згадував раніше, не всі, хто страждає на депресію чи тривожність, потребують медикаментозного лікування, але дехто з нас потребує. Я це знаю, тому що бачив значний позитивний ефект у моєму випадку. Я не ходив до психіатра до свого першого зриву, але хотів би, щоб я пішов на прийом набагато раніше. Ліки можуть допомогти нам боротися з фізичною частиною проблеми, у той час як ми боремося на духовному та розумовому фронтах.
- Моя церква та церковне керівництво – я неймовірно вдячний за те, що є частиною церкви (і церковного керівництва), яка відгукнулася з благодаттю та співчуттям у ці важкі часи. Вони були жертовними заради мене, і я їм глибоко вдячний. Я знаю, що не кожен пастор має таку підтримку, але так само, як Господь вирішив мою проблему, він може вирішити й вашу, навіть якщо це виглядатиме інакше.
- Гурт братів – це може бути відсутнім інгредієнтом у багатьох випадках. У мене є мій «один» Мет, який тоді провів зі мною незліченну кількість годин. У мене також є кілька інших «гуртів братів», це мої давні друзі з різних періодів життя, а також група пасторів, які регулярно зустрічаються вже кілька років. Ми називаємо себе «Ерманос» (ісп. – брати, прим. перекладача). Протягом багатьох років ми зближувалися незважаючи на наші розбіжності, разом переживали важкі моменти та разом ходили в Євангелії. За ці роки ми разом проходили через усілякі кризи. Гурт братів не створюється раптово, але це може статися поступово, коли ви почнете спілкуватися з другом або пастором.
Вам не потрібно боротися наодинці. Тому не страждайте мовчки. Силою Божою проявіть сміливість. Розкажіть комусь правду про те, що ви відчуваєте, і почніть створювати навколо себе спільноту. Ми служимо люблячому й всемогутньому Богу, який є щедрим. У вашому випадку це може виглядати інакше, ніж у моєму, але результат може бути таким же реальним. Адже ми служимо одному вірному Царю.
Подальші практичні кроки
Якщо вам важко, вам не потрібно проходити через це самотужки. Ось кілька подальших кроків, про які вам слід подумати, коли ви шукаєте зцілення та підтримки:
1. Зверніться до колеги-пастора.
Іноді для початку подорожі потрібен лише один надійний друг. Почніть із когось, кого ви вже знаєте – місцевого пастора чи керівника служіння.
2. Знайдіть християнського психолога або психіатра.
Не впадайте у відчай, якщо знадобиться час, щоб знайти правильний варіант. Не зупиняйтеся. Ви варті зусиль.
- Там, де ви є – запитайте у колег-пасторів, членів церкви чи у вашій деномінації.
- Онлайн – Global Counseling Network (Глобальна мережа психологічної допомоги), група ліцензованих психологів, яка пропонує пасторам дистанційне християнське психологічне консультування онлайн.
3. Розгляньте можливість відвідання рекреаційного центру для пасторів.
Є місця, де ви можете відпочити та перезавантажитися. Попросіть свого психолога або інших людей із вашої мережі дати вам надійні рекомендації.
З чого б ви не почали, зробіть один крок. Ви не повинні робити все – зробіть щось. Я вірю, що той самий Бог, який підтримав мене, буде вірним і визволить також і вас.
Чіп Свіні служить у виконавчому керівництві церкви Периметр, у якій він майже тридцять років є пастором. Він також є виконавчим директором ініціативи церкви Периметр із трансформації Великої Атланти, яка об’єднує служіння церкви, орієнтовані на агломерацію Атланти.
