Папа з Чикаго з перуанським громадянством?
За словами одного професора Північної семінарії, розташованої в передмісті Чикаго, викладачі з числа євангельських християн перебували в піднесеному настрої через те, що Лев XIV із Чикаго. Американські євангельські християни латиноамериканського походження говорили Christianity Today, що вони були раді, коли папа Лев XIV виголосив частину своєї першої папської промови іспанською. А лідер євангельських християн з Філадельфії Шейн Клейборн сказав, що папа навчався в Університеті Вілланова, а отже має філадельфійське коріння. Президент Перу вшанував Лева XIV як одного з перуанців.
Євангельські християни по всій Північній та Південній Америці з цікавістю поставилися до нового папи, відчуваючи при цьому певну гордість за свою частину світу.
Хоча вони й не вважають його своїм церковним лідером, багато хто з них бажає дізнатися, який вплив матиме глава Римо-католицької церкви на релігійний діалог, світову політику та розуміння християнського вчення у світі.
69-річний Лев XIV, раніше відомий як Роберт Прево, народився в Чикаго, але більшу частину свого дорослого життя провів як монах-августинець за межами США. Він був місіонером у Перу, а потім служив на важливих посадах у Ватикані.
Багато хто вшановує Лева XIV як першого папу з США, але на думку Девіда Кіркпатріка, історика релігії з Університету Джеймса Медісона, який спеціалізується на дослідженнях євангельського християнства в Латинській Америці, ймовірно, має сенс відзначити досвід його служіння в Латинській Америці.
«Роберт Прево дійсно є вихідцем із Сполучених Штатів Америки, але з іншого боку його обрання можна розглядати як таку собі наступність – це ще один папа-представник Глобального Півдня після Франциска, – сказав Кіркпатрік. – Я думаю, що його папство не буде зосереджене на США чи можновладцях, а, як і Франциск, він продовжить дбати про пригноблених і маргіналізованих людей світу».
У четвер, коли з’явилася новина про обрання папи Лева XIV і світ більше дізнався про його життя та служіння, багато євангельських християн збадьорилися.
«Я радий, що папа знайомий із реаліями християн у Латинській Америці та життям іммігрантів, – сказав Габріель Сальгеро, голова Національної латиноамериканської євангельської коаліції США. – Він відомий тим, що підтримує іммігрантів, сім’ю, бідних, тобто всі ті сфери, у яких наша євангельська спільнота може з ним порозумітися».
Сальгеро додав, що ім’я Лев XIV вказує на те, що він наслідує приклад Лева XIII, який був відомий тим, що виступав на захист бідних робітників у період промислової революції, а також заснував Католицький університет Америки.
«Ми живемо в дуже цікавий час, – додав Сальгеро. – Нам потрібні релігійні лідери, які розуміють, як усе є взаємопов’язаним на глобальному рівні».
Франциск, який помер 21 квітня, був першим неєвропейським папою за понад тисячу років. 2023 року він обрав ченця-августинця Прево своїм радником з призначення єпископів.
«Обрання папою Прево відповідає тому, що зробив папа Франциск, коли помістив єпископа з периферії периферійної церкви, у даному випадку перуанської, до Ватикану», – сказав історик Хуан Фонсека, професор Тихоокеанського університету в Лімі, Перу.
До підвищення Прево на посаду у Ватикані «він ніколи не входив до вищих ешелонів католицької церкви, – сказав Фонсека. – Зазвичай туди потрапляли перуанці, які служать на престижних єпископських престолах, наприклад, у Лімі чи Арекіпі».
У Перу, де Прево став натуралізованим громадянином, він також працював «на периферії».
Коли він уперше прибув туди в 1985 році, він недовгий час служив у Чулуканасі, пустельному місті з населенням трохи більше 40 000 осіб недалеко від кордону з Еквадором. Він поїхав звідти 1986 року для захисту докторської дисертації в Папському коледжі Святого Хоми Аквінського в Римі. З 1988 по 1999 рік він обіймав різні посади у північній дієцезії Трухільо. У 1999 році Прево повернувся до рідного Чикаго й не повертався до Південної Америки до 2014 року.
Тоді він був призначений апостольським адміністратором дієцезії Чиклайо, прибережного міста з населенням 600 000 осіб на півночі Перу, а у 2015 році папа Франциск назвав Прево єпископом цієї дієцезії. Частину своєї першої папської промови перед присутніми на площі Святого Петра Лев XIV виголосив іспанською мовою, щоб таким чином привітати свою «улюблену дієцезію Чиклайо».
«У нього був пастирський підхід, заснований на глибокому зв’язку з маргіналізованими людьми, – сказав Роландо Перес Вела, віце-президент Євангельської асоціації миру та надії в Перу. – Лідери, які служать на периферії, чи то католицькі священики, чи євангельські пастори, більше схильні засуджувати несправедливість, тому що вони бачать її на власні очі та є свідками людського болю».
Прево був членом Єпископальної комісії з соціальної діяльності, перуанського єпископського органу захисту прав людини, що діє на підставі католицького соціального вчення.
Він зайняв критичну й непросту позицію з погляду прав людини, коли виступив проти помилування перуанського президента Альберто Фухіморі, який був обраний в 1992 році, а наступного року організував «самопереворот» і правив до 2000 року.
Фухіморі заарештували в Чилі у 2005 році, екстрадували до Перу й засудили до 25 років в’язниці. Наступний президент вирішив помилувати його у 2018 році, але Верховний суд скасував це рішення через рік.
Перес згадує, як нинішній папа зажадав від Фухіморі, щоб той вибачився перед перуанським народом.
«У Латинській Америці, де права людини часто зневажаються, церкви зобов’язані нести пророче служіння, яке викриватиме злочини можновладців, – сказав Перес. – Вони мають кидати виклик організованому гріху, безкарності та зловживанню владою».
Обрання Лева говорить про щось важливе щодо поточних зрушень у світовому християнстві, вважає Джина Зурло, запрошена викладачка дисципліни «Світове християнство» в Гарвардській школі богослів’я.
У 1900 році 73 відсотки католиків жили в Європі та Північній Америці. Нині там проживає лише 25 відсотків католиків, решта живе на Глобальному Півдні.
У зв’язку з цим Зурло каже, що вона очікувала, що Католицьку церкву очолить хтось із Глобального Півдня. На її думку, хоча більшість спостерігачів і не очікували, що папа буде пов’язаний із США, але американське християнство також є в основі своїй глобальним через велику кількість християн–мігрантів у США, а також через велику кількість християн, які їдуть за кордон, чи то на роботу, навчання, чи в рамках релігійної місії.
Лев XIV розмовляє англійською, іспанською, італійською, французькою та португальською мовами.
Він регулярно називає себе місіонером. «Я місіонер, посланий», – сказав він католикам у Чиклайо у 2003 році, коли отримав призначення до Ватикану.
Він підтвердив це в одному з небагатьох інтерв’ю, які він дав перед тим, як стати папою. У 2023 році в інтерв’ю виданню «Новини Ватикану» він сказав: «Я й зараз вважаю себе місіонером».
У своєму першому папському зверненні Лев XIV сказав, що католицька церква має бути «місіонерською церквою».
У четвер політичні лідери обох країн говорили про те, яка це честь, що людина з їхньої країни стала папою. Президентка Перу Діна Болуарте написала в соціальних мережах, що обрання Прево «наповнює нашу країну гордістю та надією», додавши, що він «служив нашому народові з любов’ю та відданістю».
Президент США Дональд Трамп заявив, що для нього «велика честь», що папа зі Сполучених Штатів.
Прево кілька разів критикував імміграційну політику Трампа, але деякі євангельські християни, які підтримують Трампа, усе одно вітали його сходження на папський престол. Семюел Родрігес, голова Національної конференції іспаномовних християнських лідерів, сказав, що обрання Лева XIV було «переломним моментом» та «нагадуванням про те, що віра – для всіх людей скрізь і що Євангеліє – це запрошення для всіх».
Новий папа наголосив на важливості запрошення. В одному інтерв’ю він назвав це першим завданням християнського служителя.
«Ми часто зайняті викладанням доктрини, – сказав він. – Ми ризикуємо забути, що наше перше завдання – навчити того, що означає знати Ісуса Христа, і свідчити про нашу близькість до Господа. Перш за все це означає передавати красу віри, красу й радість пізнання Ісуса. Це означає, що ми повинні жити цим і ділитися цим досвідом».
Це бажання ділитися Євангелією знаходить відгук у деяких американських євангельських християн.
«У нас усе ще є розбіжності з Римом, – сказав Метью Бейтс, професор Нового Заповіту Північної семінарії, розташованої в передмісті Чикаго, який писав про те, як протестанти й католики приходять до спільного теологічного знаменника, – але ми вважаємо, що для майбутнього всієї церкви важливо бачити католиків нашими братами й сестрами в Христі, навіть якщо ми не бачимо [Лева XIV] нашим главою».
Католики та євангельські християни вже працюють разом над соціальними проблемами, такими як турбота про іммігрантів та біженців. Метью Соренс, віце-президент World Relief із питань правозахисної діяльності та політики, сказав, що це давня спадщина Католицької церкви.
«Як у євангельських християн, у нас, звичайно, є деякі теологічні відмінності, але наша біблійна турбота про благополуччя іммігрантів є точкою дотику, і ми прагнемо й надалі співпрацювати з нашими католицькими братами та сестрами зараз, коли папа Лев XIV починає своє папське правління», – сказав він.
Більшість спостерігачів розглядають Лева XIV як продовжувача напрямку, заданого Франциском, і говорять про те, що він наслідуватиме приклад Франциска.
Шейн Клейборн із Red Letter Christians м’яко відкидає цю ідею.
«Франциск був радикальним через Ісуса. Він не придумав ідею миття ніг, хоч і робив це для людей в ув’язненні, – сказав Клейборн. – У папи Лева XIV перед очима той самий приклад. Завжди є надія, що папа є стрілкою, яка вказує на Ісуса. … А Ісус – це ліки від багатьох спотворень у християнстві».
