Херсон, розташований на півдні України, є одним із найнебезпечніших міст у країні. Російські війська розміщені відразу за Дніпром, і навіть найпростіші справи вимагають від пресвітеріанського пастора Володимира Баришнєва ретельного планування, перш ніж він може вийти за двері свого будинку.
Щоранку 32-річний пастор перевіряє міський Telegram-канал на наявність повідомлень про кремлівські дрони та обстріли. Він відповідним чином прокладає свій маршрут і завжди бере з собою детектор дронів – маленький чорний пристрій, який голосно пищить, коли наближається дрон.
«Кожен день – це велике випробування, – сказав Баришнєв у інтерв’ю Christianity Today. – Словами неможливо висловити те, що ми тут відчуваємо».
Лише минулого місяця Росія вдарила по місцевому спортивному комплексу чотирма плануючими бомбами. У результаті бомбардування спортивний об’єкт був зруйнований, одна людина загинула, а кілька людей отримали поранення. Володимир каже, що удари трапляються так часто, що тиша нервує. Створюється враження, що кремлівські війська готуються до масштабнішого наступу.
Люди в області намагаються триматися в очікуванні змін.
Державний секретар Сполучених Штатів Марко Рубіо заявив, що цей тиждень «дуже критичний» для Америки, оскільки зараз вирішується, скільки ще зусиль буде докладено до переговорів. Минулого тижня Київ підписав угоду, яка надає США доступ до корисних копалин і може спонукати президента Дональда Трампа проявляти більше зацікавленості в успіху, стабільності та суверенітеті України.
Однак, якщо президент Росії Володимир Путін доб’ється свого, Херсонська область та її адміністративний центр Херсон стануть частиною Росії. Кремлівські війська наразі захопили 75 відсотків території області, а у 2022 році російські офіційні особи заявили, що тепер це російська територія, і що це «назавжди». Путін наразі наполягає на тому, щоб відповідно до угоди про припинення вогню Росія отримала не лише всі землі, захоплені її армією з моменту вторгнення, але й повний контроль над чотирма регіонами, які лише частково знаходяться під окупацією, повідомляє Bloomberg.
Якщо Америка погодиться на цю максималістську позицію, справи для Реформатської пресвітеріанської церкви Святої Трійці будуть поганими, каже Володимир.
Кремлівські війська закрили громади, які не належать до Російської православної церкви, і змусили виїхати служителів. Коли місто було в окупації, на служіння приходило близько чверті з 40 членів громади Баришнєва. Але він каже, що багато людей у місті були схоплені й затримані, а декого навіть катували. Син його друга єпископа-п’ятидесятника провів 100 днів у полоні. Володимир каже, що росіяни намагалися змусити сина його друга підтримати окупацію Херсона.
Близько 75 відсотків жителів Херсона виїхали з міста. Ще якась кількість людей може виїхати, якщо Америка задовольнить вимоги Путіна.
«Члени нашої церкви стурбовані тим, що відбувається, і це впливає на їхнє здоров’я, – сказав Баришнєв. – Вони чекають на перемогу України».
Однак, схоже, що перемога не є предметом переговорів. Кремль вимагає визнання анексії Криму у 2014 році та передачі всіх територій, які він зараз контролює, а також територій, яких він не контролює. Територіальні здобутки дадуть Москві доступ до стратегічних портів на Чорному морі, що загрожує суверенітету України над судноплавними шляхами.
Територіальні поступки залишаються головним каменем спотикання на шляху зусиль США щодо просування мирної угоди, і це зриває намагання Трампа швидко припинити війну.
Остання пропозиція адміністрації щодо мирної угоди передбачала низку поступок Росії: Україна погоджується не вступати до НАТО, Кремль залишає за собою 20 відсотків території України, які наразі знаходяться під окупацією, а США визнають суверенітет Москви над Кримом. Президент України Володимир Зеленський відхилив цю пропозицію.
«Немає про що говорити, – сказав Зеленський. – Це наша територія, територія України».
Минулого місяця спеціальний посланник США Стів Віткофф заявив у розмові з Такером Карлсоном, що росіяни «де-факто контролюють» окуповані регіони, і що їхні жителі проголосували за анексію Росією під час референдуму.
Але обидва твердження є хибними, зазначив Баришнєв. Українські війська звільнили місто та приблизно чверть області. Він пам’ятає святкування на вулицях, коли російські війська відступали.
Люди голосували на референдумі у вересні 2022 року, але західні спостерігачі визнали це голосування «бутафорським». Баришнєв каже, що воно відбулося після того, як більшість жителів області виїхали, а російські солдати з автоматами «ходили по квартирах та сиділи на вулицях біля ринків», залякуючи людей, щоб вони проголосували за анексію області Росією.
Навіть якби погоджена угода заморозила російські здобутки вздовж нинішньої лінії фронту, деякі населені пункти в Україні залишалися б небезпечно близько до російських вогневих рубежів. Київ хоче гарантій того, що Путін не переозброїться та не продовжить захоплення земель, як це було після угоди про припинення вогню 2014–15 років.
Баришнєв каже, що друга російська окупація його міста буде катастрофою для мешканців. Імовірно, виїде ще більше людей. Він не впевнений, що залишиться від його церкви, якщо люди виїдуть, або навіть якщо не виїдуть і спробують продовжувати богослужіння під російською окупацією.
Однак продовжувати жити так, як вони живуть зараз, тобто жити, працювати та молитися в зоні бойових дій, також здається неможливим.
«З психологічної точки зору ти просто нічого не можеш зробити, – каже Володимир. – Важко пояснити, що відбувається всередині… Ти просто хочеш усе кинути й кудись утекти».
Він указує на Ісаю 6:8 як на причину того, чому він вирішив залишитися під час російської окупації, яка тривала кілька місяців, та смертельних обстрілів міста, які тривають уже кілька років. Як і Ісая, він сказав, що чув, як Бог запитує: «Кого Я пошлю, і хто піде для нас?» Він присвятив себе на пастирське служіння в цьому місті.
Він намагається не зациклюватися на дронах, плануючих бомбах і постійних обстрілах, але уникати їх стає дедалі важче. Він чує, як пищить детектор дронів, який він завжди носить із собою. Було так багато моментів, коли він був на волосину від загибелі, як-от тоді, коли він зупинився на хвилину дорогою до залізничного вокзалу та прибув туди одразу після обстрілу, у результаті якого загинуло 23 людини.
«Це було справжнє Боже диво, що ми запізнилися, – сказав Баришнєв. – Кожного дня трапляється маленька історія про те, як Бог захищає та оберігає свій народ».
