(Попередні статті цієї серії можна прочитати тут і тут.)
В антисемітському оточенні вивчення Талмуду допомагало підтримувати саме існування юдаїзму. Хлопчики та чоловіки, особливо найрозумніші, створювали певну віртуальну реальність. Тлумачення Талмуду стало формою ментальної гімнастики, яка розвивала зосередженість розуму та врівноважену розслабленість тіла, яка мала підтримуватися незалежно від поривів вітру. Але чи давало це надію?
Талмуд розвиває інтелект. Теоретично, він зводить стіну на досить далекій відстані від кордону неналежної поведінки, так щоб ніхто не впав у гріх. Однак будь-хто, хто спостерігає за людською природою, бачить, що всі грішать і позбавлені слави Божої. Якось апостол Павло вигукнув: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» (Рим. 7:24). Коли людина раптом усвідомлює це, що тоді?
Аж до руйнування храму в 70 р. н. е. ізраїльтяни переносили гріх на безневинну тварину, цапа-відбувайла, і вбивали його в храмі як плату за провину. Але коли храм був зруйнований, жертви припинилися. Навіть з усіма запобіжними заходами, ужитими талмудистами, усе одно була ймовірність, що в якийсь момент кожна людина порушить закон Божий. Як тоді люди можуть спастися?
У християн є відповідь на це запитання: відтепер і на всі часи страхувальною сіткою, роль якої колись відігравали жертвоприношення тварин, стала жертва Христа. Талмуд пропонує альтернативну відповідь і встановлює свої бар’єри дуже далеко від реальних бар’єрів, що повинно гарантувати, що люди не порушуватимуть заповіді. Однак деякі рабини запропонували ще й третю альтернативу: так, люди неминуче помиляються, але каяття, молитва та зміна поведінки можуть це компенсувати. Так сказав фіналіст конкурсу СВЄУЧ (Самий видатний єврей усіх часів) (алюзія на конкурси з визначення самого видатного футболіста всіх часів, самого видатного хокеїста тощо, прим. перекладача).
В юдаїзмі головними претендентами на звання СВЄУЧ є Авраам, Мойсей та Давид. Найціннішим гравцем за останні 2000 років, ймовірно, є Маймонід (1135-1204). Він розробив 13 принципів віри, які є мінімальними вимогами до віри євреїв. Згодом вони отримали широке визнання, до певної міри схоже з визнанням Нікейського символу віри в християнстві, П’яти стовпів ісламу та Чотирьох благородних істин у буддизмі.
Ці принципи такі: Бог існує; Він єдиний та унікальний; у Нього немає тіла; Він вічний; молитва має бути безпосередньою й спрямованою лише до Бога; Бог дав Мойсеєві письмову Тору (перші п’ять книг Біблії) та усну Тору (Талмуд); Бог знає думки та справи кожної людини; Бог винагородить добрих і покарає злих; прийде месія; мертві воскреснуть.
Давайте тут трохи затримаємось. 12-й принцип Маймоніда звучить так: «Я вірю повною вірою в прихід машіаха, і хоча він може зволікати, я все одно чекаю на нього щодня». Машіах зазвичай перекладається як «месія»? Так, багато євреїв, як і християни, чекають на прихід месії. Проте різниця полягає не тільки в кількості пришесть, але й у самій концепції. Машіах не є божественним спасителем і не приносить себе в жертву, щоби заплатити за гріхи інших.
То хто ж він? В юдаїзмі немає усталеної доктрини з цього приводу, і хоча месіанські очікування, безумовно, присутні, вони не перебувають у центрі сучасного єврейського життя. Єврейські та християнські категорії нелегко, а може й неможливо, перевести одну в іншу. Однак, як правило, євреї представляють машіаха як великого лідера, який також є освіченим і мудрим.
Багато провідних рабинів вважають, що час повернення машіаха залежить від поведінки людства. Деякі кажуть, що він прийде, коли справи підуть гірше (щоб урятувати становище), а інші – коли справи підуть краще (у якості нагороди). Він може бути представником живих або, згідно з Талмудом, можливо, навіть мертвих – це може бути Давид чи Даниїл. Ортодоксальні євреї вірять, що пророк Ілля, узятий на небеса живим, повернеться, щоб оголосити про швидку появу машіаха.
Коли прийде машіах, євреї повернуться до Ізраїлю, нечестя зменшиться, Єрусалим буде відновлений, релігійні суди знову запрацюють, і нащадок царя Давида буде зведений на престол. Єрусалим стане центром міжнародного монотеїстичного поклоніння. Усі народи мирно співіснуватимуть один з одним. Храмове поклоніння буде відновлене з новими жертвами подяки, але без жертв за гріх, які не знадобляться, тому що гріх зникне. Ілля відповість на всі доктринальні питання й покаже, хто має правильне походження, щоб бути первосвящеником у відновленому храмовому поклонінні.
Маймонід писав, що в цю месіанську епоху люди не будуть ні безсмертними, ні перенесеними до раю. Натомість євреї житимуть в Ізраїлі під владою великого царя, відомого в усьому світі, а народи житимуть у мирі один з одним. Хоча деякі люди, як і раніше, будуть багатими, а інші бідними, війни більше не будуть вирувати, а люди зможуть вивчати філософію та Божі закони. Машіах зрештою помре, але його син стане його наступником як цар Ізраїлю.
Коли це буде? Припущень достатньо. Протягом століть дехто стверджував, що машіах прийде, якщо Ізраїль покається хоча б на один день або дотримається належним чином хоча б однієї чи двох субот. Інші казали, що він прийде, коли якесь покоління втратить надію. В останні роки серед сіоністів існує думка, що створення Ізраїлю як незалежної країни показало важливість людських зусиль. Краще життя в Америці на якийсь час зробило менш імовірним як покаяння, так і втрату надії. Багато хто вивчає поточні події.
Загалом, в юдейському та християнському богослів’ї деякі книги Писання є спільними, але саме богослів’я відрізняється радикально. Євреї не вважають Ісуса з Назарета Месією, а християни згодні з тим, що Христос не є машіахом Талмуду. Він їздив на віслюку, а не на коні. Євреї мають рацію в тому, що пристрасно чекають на епоху богобоязливого миру в усьому світі. Християни ж бачать Бога через жертву Христа, яка й принесе цю епоху, і навіть більше, у майбутньому.
