26 липня о 1:30 ночі Сергій Вівчар почув сирену повітряної тривоги та буквально вискочив із ліжка. Він знав, що має менше трьох хвилин на те, щоб знайти безпечніше місце, перш ніж російські ракети долетять до цілі.
Він пішов до найдальшого кутка ванної кімнати, подалі від вікон, сів, узяв телефон і надіслав групове повідомлення, адресоване молодіжній баптистській групі, яку він очолює. У групі близько 30 підлітків, і багато з них були налякані.
«Ці діти відчувають біль і страждають від психологічної травми, з якими часто не можуть упоратися й старші люди, – сказав Сергій в інтерв’ю Christianity Today. – Дехто під час повітряних нальотів плаче. Інші тремтять і ховаються. Хтось просто кричить від страху».
Ця ніч була особливо довгою. Сергій Вівчар, пастор церкви «Ковчег», нарахував 30 вибухів, які сколихнули місто Дніпро, розташоване на сході України. Дронова й ракетна атака тривала до 5 ранку.
12-річна дівчинка на ім’я Таня призналася групі: «Мені страшно! Я весь час боюся». Сергій повів їх у молитві. Вони разом робили дихальні вправи. Він запропонував їм повторювати біблійні вірші, які вони вивчали під час літнього табору, зокрема, з 58 та 62 Псалмів, де Давид говорить про те, що покладатиметься на Бога, навіть коли його життя буде в небезпеці.
У групу продовжували надходити голосові та текстові повідомлення. Таня сказала, що почувається краще, але після чергового вибуху почала панікувати. Сергій попросив групу знову помолитися.
«Так, мені зараз трохи легше», – сказала Таня.
Унаслідок обстрілу загинуло троє людей і ще шістьох було поранено. В останні місяці Росія посилила свої повітряні атаки, майже щоночі обстрілюючи цивільні об’єкти сотнями дронів. Атаки перевантажують українську повітряну оборону.
Минулого понеділка президент США Дональд Трамп скоротив установлений ним 50-денний термін, протягом якого вогонь має бути припинений. Новий термін тепер становить 10 днів. Він погрожує запровадити «дуже суворі тарифи» для Росії та вторинні тарифи для країн, які купують російську нафту та газ, якщо президент Володимир Путін не погодиться припинити війну в Україні.
«Мені вже не дуже цікаво розмовляти [з Путіним], – сказав Трамп. Він говорить, у нас такі приємні розмови… а тоді наступної ночі гинуть люди» внаслідок ракетного удару.
Багато українців сумніваються, що Путін погодиться на припинення вогню, навіть за умови тиску з боку США.
Новий термін Трамп оголосив 28 липня. Тієї ночі російські ракети та безпілотники атакували три міста, уразивши лікарню та вбивши щонайменше 22 людини, зокрема 23-річну вагітну жінку.
Одне з цих міст знаходиться за 30 кілометрів на захід від Дніпра. «Звуки вибухів там були настільки потужними, що я чув їх у нашому місті, – сказав Сергій Вівчар. – Можливо, Путін не чув про ультиматум Трампа?»
З кожним днем гине все більше людей, додав він. Сергій часто бачить у соціальних мережах дописи друзів з усієї країни, які втратили близьких, а троє дияконів із його церкви загинули на війні. Зокрема, один із них загинув минулого місяця. Це військовослужбовець Володимир Голер, який був близьким другом Сергія й після якого залишилася дружина та п’ятирічна дитина.
Сергія підбадьорює одне з останніх повідомлень Володимира, в якому той написав, що Сергій повинен продовжувати підліткове служіння.
«Якщо в українців не буде віруючих, які довіряють Христу та йдуть за Христом, у нас не буде України, – ішлося в повідомленні. – Я не можу уявити Україну без Христа та без християн».
Сергій Вівчар працює з підлітками вже 16 років. Він каже, що Бог працює в Україні, навіть коли країна стикається зі стражданнями та горем. Коли почалася повномасштабна війна, виїхали 70 відсотків із 150 членів церкви «Ковчег». Але потім до церкви прийшли 700 нових людей, які приїхали до Дніпра з окупованих Росією регіонів. Завдяки церковним молодіжним програмам у неділю до церкви стало приходити багато людей, і Сергій може засвідчити, що багато підлітків прийшли до віри в Христа й тепер щоденно читають Біблію та моляться.
Але вся країна відчуває наслідки війни, яка триває вже понад трьох років.
Владислав Соболевський, радник командира 3-го армійського корпусу Збройних Сил України, розповів Christianity Today, що багато військових воюють із 2022 року. Близько 2000 військовослужбовців перебувають на передовій із 2019 року. Дехто служить із часів першого російського вторгнення у 2014 році, зазначив Соболевський.
Сергій Вівчар каже, що церква також виснажується.
Багато християн, у тому числі пасторів, покинули країну. Інші, як-от він, залишилися, щоб допомогти задовольняти духовні потреби людей, але відправили свої сім’ї туди, де безпечно. Дружина Сергія та його восьмирічна донька тимчасово живуть в Англії разом із групою українських сиріт та членів прийомних сімей. Дружина працює перекладачкою для групи. Іноді він дуже сумує за ними.
Сергій каже, що від 90 до 95 відсотків українців пережили певну форму психологічного стресу через війну та переміщення. Підлітки втратили значну частину свого дитинства через карантин, пов’язаний із COVID-19, та війну.
«Вони постійно сидять у підвалах, бо майже щодня Росія намагається нас убити», – сказав Вівчар.
У дослідженні JAMA Pediatrics 2024 року зроблений висновок, що вторгнення Росії в Україну значно вплинуло на психічне здоров’я українських підлітків, причому у випадку тих, хто зазнав впливу війни, є «більшою вірогідність позитивного результату скринінгу на посттравматичний стресовий розлад, депресію, тривогу, розлади, пов’язані з уживанням психоактивних речовин, та розлади харчової поведінки».
Сергій провів для своєї молодіжної групи навчання методам реагування на травматичні ситуацій, яких він навчився під час весняного ретриту, фінансованого The Renewal Initiative (Ініціатива з оновлення). Він сказав, що один із найкорисніших інструментів – це повернення себе «до теперішнього моменту за допомогою дихання, усвідомленості відчуттів та молитви».
Він навчив підлітків рахувати під час російських атак вдихи та видихи та називати речі, які вони можуть бачити, чути, торкатися, пробувати на смак та нюхати. Ці інструменти допомагають, але, за його словами, найважливіше, чого навчилися підлітки, це те, що «Ісус поруч, навіть у найтемніші моменти. Це наша втіха».
Одна з представниць церковної молоді, 16-річна Аня Волкова, сказала, що за останній рік Росія атакувала Дніпро приблизно десять разів, і зазвичай це були масштабні атаки. Тепер вона має певний порядок дій, якого вона дотримується ночами, коли дрони-камікадзе атакують будинки. Вона хапає двох своїх котів і біжить із родиною до найближчого укриття.
Потім, як її навчили в молодіжній групі, вона молиться.
«Я прошу Бога захистити всіх людей, які зараз у небезпеці, – каже вона. – І щойно я закінчую молитися, тривога одразу ж мене покидає, і я відчуваю, що тепер усе гаразд, бо я передала це в Божі руки».
