Російські війська зіткнулися з жорсткішим опором, ніж вони очікували з боку українських солдатів та цивільного населення у Києві та інших містах України. При цьому пастори в обох країнах дещо змінили формат недільних богослужінь у церквах.
«Вся церква на колінах молилася за нашого президента, нашу країну та за мир, – сказав Вадим Кулінченко про свою церкву в Кам'янці, за 230 км на південь від столиці. – Після служіння ми провели навчання з надання першої медичної допомоги».
Замість проповіді було виділено час на свідчення про страшні дні повітряних нальотів. Часто цитували Псалми, а в основу своєї проповіді Кулінченко взяв Приповісті 29:25. Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.
У Церкві Голгофи у Світловодську змішалися розруха й звичайне життя.
Андрій та Надя, які переїхали сюди з Києва через російський ракетний обстріл у четвер, обмінялися весільними клятвами під радісні привітання.
Весілля було заплановане на ці вихідні в столиці, а натомість їхня церква відправила цю пару до рідної церкви Наді за 300 км на південний схід уздовж річки Дніпро з проханням до місцевої церкви організувати імпровізоване вінчання.
«Під час війни? Це не має сенсу! – з іронією каже Бенджамін Моррісон. – Але саме під час війни це має найбільший сенс. Що може бути найкращим нагадуванням про те, що навіть війна не може викорінити кохання? І що краще розповість про те, що ми служимо Царю царів, ніж радість серед хаосу?»
Вони одружилися в суботу, як і планувалося.
У неділю помісна церква приблизно з 80 людей, яка зараз почала поповнюватися новоприбулими людьми, які тікають від війни, зібралася, щоб послухати проповідь про Давида і Голіафа.
«Так, Давиду все ж таки довелося битися. Так, це було, як і раніше, важко і страшно, але він покладався на Бога, – цими словами закінчив свою проповідь Моррісон, американський місіонер з 20-річним стажем, одружений з українкою. – Давайте і ми будемо покладатися на Нього і просити Його відрубати голову ворогові».
Сьогодні Україна заявила, що наразі вбито 3500 російських солдатів. Росія офіційних даних про втрати не озвучує.
Щодо власних втрат, то Міністерство охорони здоров'я України нарахувало понад 350 загиблих мирних жителів та майже 1700 поранених станом на ніч неділі. Вказана кількість поранених включає цивільне населення і військовослужбовців, проте слід зазначити, що загинуло 14 дітей, і 116 дітей отримали поранення.
Тарас Дятлик, регіональний директор Overseas Council по Східній Європі та Середній Азії, підрахував, що якщо ці дані вірні, то за три дні боїв щогодини гинуло 40 російських солдатів, один солдат кожні півтори хвилини.
«Здебільшого це діти віком від 19 до 25 років, – нарікає він. – Тільки Святий Дух може зцілити такі рани».
Митрополит Єпіфаній, голова Православної церкви України (ПЦУ) звернувся до голови Російської православної церкви (РПЦ) патріарха Кирила, резиденція якого знаходиться в Москві.
«Якщо ви не можете підняти свій голос проти агресії, – сказав він, – принаймні заберіть тіла російських солдатів, чиє життя стало ціною [ваших та вашого президента] ідей "руського міра"».
Перед війною президент Володимир Путін стверджував, що Україна була просто продовженням Росії, яке не мало історичного незалежного існування. Єпіфаній сказав, що український уряд намагався координувати свої дії з Міжнародним комітетом Червоного Хреста для репатріації тіл, але не отримав відповіді.
Кирило поводиться обережно, враховуючи те, що має парафіян по обидва боки кордону. У 2019 році вселенський патріарх Православної церкви в Стамбулі визнав незалежність ПЦУ, але багато парафій в Україні відкинули це, тому що вважали за краще залишитися у складі Української православної церкви (УПЦ), що є частиною РПЦ, що склалося історично. (Докладні дані про церкви ПЦУ та УПЦ в Україні визначити складно.)
Висловивши впевненість у тому, що сторони конфлікту подолають свої розбіжності, Кирило закликав «усю повноту Російської православної церкви піднести особливу, гарячу молитву за якнайшвидше відновлення миру».
Він посилається на спільну багатовікову історію двох народів.
Єпіфаній, однак, завершив своє звернення до патріарха нагадуванням, що у православному церковному календарі цієї неділі згадують про Страшний суд.
Путін наказав своїм ядерним силам перейти на вищий рівень бойової готовності.
Західні союзники України, яка не входить до НАТО, посилили санкції проти провідних російських банків і політиків, включаючи Путіна. Хоча вони відмовилися від нищівного фінансового варіанта повного відключення Росії від міжнародної системи банківських переказів SWIFT, багато хто затвердив надання Києву додаткової допомоги в галузі оборони.
Тим часом 10 регіональних протестантських семінарій, у тому числі Київська богословська семінарія та Євангельська реформатська семінарія України, опублікували у Facebook спільну заяву, яка набрала понад 650 репостів.
«Ми покликані говорити правду та викривати брехню, – заявили вони. – Ми… рішуче засуджуємо відкриту й необґрунтовану агресію, спрямовану на руйнування державності та незалежності України, засновану на відвертій брехні, яка явно суперечить Божому одкровенню». Вони відзначили:
Ми сповідуємо реальну та необмежену владу Бога над усіма країнами та континентами (Пс. 24:1), а також над усіма царями та правителями (Прип. 21:1); тому ніщо з усього творіння не може завадити виконанню доброї і досконалої волі Божої. Ми слідом за першими християнами стверджуємо: «Ісус є Господом», а не кесар.
Ми висловлюємо солідарність із народом України. Ми поділяємо біль тих, хто втратив своїх близьких. Ми молимося, щоб усі плани агресора були зірвані та осоромлені. Ми закликаємо всіх людей доброї волі у всьому світі протистояти брехні та ненависті агресора. Закликаємо всіх клопотатися про припинення бойових дій і здійснювати всілякий вплив на Російську Федерацію, щоб зупинити невмотивовану агресію проти України.
П'ять семінарій знаходяться в Україні. Дві, на умовах анонімності, знаходяться в Росії.
Ще сміливіше вчинив ряд пасторів із Росії.
Віктор Судаков, старший пастор церкви «Нове життя» в Єкатеринбурзі, четвертому за величиною місті Росії, у четвер змінив фотографію свого профілю у Facebook, додавши до неї невеликий український прапор. У суботу він установив на своїй обкладинці зображення прапора України та золотого тризуба з офіційного герба України.
Акція пастора-п'ятидесятника, що входить до Російського об'єднаного Союзу християн віри євангельської (РОСХВЄ), викликала сотні коментарів. «Брате, я завжди думав і казав, що ви хоробрий чоловік, – йдеться в одному з них. – Те, що ви робите зараз, не має ціни!»
У неділю Судаков опублікував посилання на петицію на Change.org, призначену для росіян, які виступають проти війни в Україні. Станом на вечір неділі її підписали понад 960 тисяч осіб.
25-го лютого в офіційній заяві РОСХВЄ була процитована Книга діянь щодо місць, призначених Богом для проживання людей.
«Незалежно від причин, війна – це жахливе зло, – йшлося у заяві. – Бог закликає нас до любові, [і] найголовнішими цінностями для нас мають бути не конкретні контури кордонів, а людські душі».
Заява містить молитву про те, щоб «якнайшвидше було відновлено мир», і закликає до посту «аж поки не здійсниться божественне вирішення братовбивчого конфлікту».
Як і Кирило, РОСХВЄ посилається на більш ніж сторічну історію єдності російських і українських євангельських християн. У заяві йдеться, що багато українських місіонерів тепер є пасторами та єпископами церков. Вони сподіваються, що це пришвидшить процес примирення.
«Мені дуже шкода, що моя країна напала на сусідню країну, – заявив Костянтин Лисаков, пастор Московської Біблійної Церкви. – Як би ми не називали цю подію, як би ми її не виправдовували… покаяння – це не перекладання провини. І ми всі маємо покаятися в тому, що сталося».
«У всіх цих подіях для мене є лише одне джерело втіхи, – написав він у Facebook. – Христос на престолі, Бог Отець тримає все у Своїх руках, Святий Дух наповнює серця тих, хто на Нього надіється, і ніщо не може перемогти Його могутності. Бог робить найбільші справи викуплення, коли все здається безнадійним. … Я молюся за мир».
На початку війни Євген Бахмутський, пастор Російської Біблійної Церкви в Москві, сказав приблизно те саме.
«Тужить моя душа, серце розривається від жаху і сорому, а розум вражений людським безумством, – сказав він. – Ми не політики, ми діти Божі. Ми не покликані перекроювати геополітичну карту світу для того чи іншого правителя. … Нехай світ побачить, що діти Божі люблять і приймають одне одного не через мову чи національність… але тому, що Христос прийняв їх».
У російських євангельських церквах після початку війни на недільному служінні часто цитували Псалом 2:1. Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?
Інші церкви зосередилися на солідарності та молитві.
По всій Росії в неділю близько 700 церков, об'єднаних у 26 протестантських союзів, що входять до Всеросійської співдружності євангельських християн, спільно оголосили піст і молитву за мир, сказав Павло Колесніков, колишній голова ВСЄХ та регіональний директор Лозанського руху в Євразії. «Це наша дія», – сказав він Christianity Today.
Їхня молитовна програма була зосереджена на п'яти темах:
1) За мир між братніми народами Росії та України.
2) Щоб влада і «правителі» мали страх Божий, силу і волю до миротворчості.
3) За безпеку народу України, а також християн, які проживають в Україні у місцях, де відбувається збройний конфлікт.
4) За Церкву, щоб Бог зберіг її від поділів та конфліктів в умовах загострення ситуації.
5) За те, щоб зрозуміти, як кожне об'єднання церков може відгукнутися на потреби людей, які постраждали від війни.
У своїй Зеленоградській баптистській церкві в Москві Колесніков попросив учасників ранкового богослужіння взятися за руки – усіх чоловіків, жінок та дітей, у молитві про мир та мудрість для урядів обох країн. Його церква, як і багато російських церков, збирала гуманітарну допомогу для українських біженців у сусідніх країнах.
«Це не наша війна, – сказав він. – Ми любимо наших українських братів та сестер».
Російський союз євангельських християн-баптистів теж приєднався до недільного посту і закликав віруючих бути миротворцями.
«Благослови неспокійні народи й дай нам мир і покаяння. Ми просимо Твоєї милості до всіх», – сказав Сергій Золотаревський, пастор Центральної баптистської церкви в Москві, не згадуючи безпосередньо про конфлікт.
Олег Алексєєв, пастор церкви «Джерело живої води», найстарішої баптистської церкви Воронежа (у центральній частині Росії), у своєму посланні відштовхувався від Псалму 2.
«Справжні перемоги трапляються не там, і не там народжується благополуччя, – сказав він, маючи на увазі поле бою. – Це відбувається [у церкві], коли ми старанно [молимося] за царів, правителів і всі народи».
Руслан Надюк, декан факультету Московської семінарії євангельських християн, сказав, що правильною відповіддю буде молитовне мовчання, пославшись на Якова 5:16. Дуже могутня ревна молитва праведного.
Навчені десятиліттями переслідувань за царів і комуністів, багато російських віруючих вирішили, що протестувати в найкращому разі марно, а в найгіршому – небезпечно. Результатом стало глибше молитовне життя, сказав Андрій Ширін, уродженець Росії, професор семінарії у Віргінії, який для Christianity Today проаналізував проповіді та коментарі російських пасторів у Facebook.
«Коли починаються потрясіння, російські євангельські християни мало про них говорять, особливо якщо вони мають політичний характер, – каже Ширін. – Проте російські євангельські християни багато моляться. Власне, вони вважають цю реакцію найдієвішою».
Як написав у Facebook московський пастор Євген Бахмутський: «Не поспішайте судити інших через призму своєї культури, становища й совісті. Не думайте про молитву як про щось незначне або марне. Для більшості з нас це все, що залишилося в нас».
Але деякі пастори були більш прямолінійними у своїх коментарях.
Юрій Сипко, колишній голова найбільшої баптистської деномінації в Росії, сказав, що християни насамперед мають відповідати молитвою. Однак Ісус відповів би на події в Україні словами з Івана 15:13. Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.
За його словами, українці мають керуватися цим принципом під час війни.
Андрій Діреєнко висловив свій смуток.
«Біль, сльози, жахи кровопролиття розривають наші серця, — сказав п'ятидесятницький єпископ з Ярославля в центральній Росії. – Це схоже на жах, але це жахлива реальність».
І на цю реальність відреагували церкви.
«Прошу всі сім'ї з сиротами, а також сім'ї, які виховують дітей з обмеженими можливостями та бажають переїхати до безпечніших районів, написати про це під цим постом, – заявив Микола Кулеба, євангельський християнин, колишній уповноважений президента України з прав дітей. – Залишайте коментарі, вказуйте свій номер і ми зв'яжемося з вами».
Багато церков в Україні надають притулок біженцям. Те саме роблять і за кордоном.
«Ми лише невелика церква, тому наші можливості в наданні допомоги обмежені, можливо, кількома десятками сімей або близько того, – сказав Петер Шабо, пастор пресвітеріанської церкви в Будапешті. – Але наша найбільша надія полягає не в тому, що ми можемо або будемо робити, а в тому, що може зробити і зробить наш Цар, Господь Ісус Христос».
У своїй проповіді на основі Дій 13 він нагадав, що християнське життя ніколи не буває низкою невдач, але що «золота нитка благодаті Божої» дає віруючому тверду надію на майбутнє.
За його словами, відчайдушна потреба у такій надії змусила близько 78 000 біженців переїхати до Угорщини. ООН повідомила, що на захід, включаючи Польщу, Словаччину та інші сусідні країни, мігрувало загалом 386 тисяч осіб.
Тисячі українців перетнули кордон Молдови. У Кишинівській Біблійній Церкві, російськомовній позаденомінаційній громаді в столиці країни, кілька сімей біженців уперше відвідали недільні богослужіння.
Церква та її партнерські організації, офіси яких тепер перетворені на гуртожитки, доставляють біженців і гуманітарну допомогу для них із початку війни. Євген Сологубенко був готовий заплакати, проповідуючи на тему, яку він запланував кілька місяців тому: «Божа вірність».
«Ці слова мало що означають для нас, коли ми вдень після зібрання можемо кудись піти й пообідати. Але коли ти біженець, вони означають для тебе значно більше. … Я молився, щоб Бог обійняв цих людей і дав їм зрозуміти, що любить їх, бо він є вірним», – сказав Сологубенко. А тему він почав із Плачу 3:23-24. Нове воно (милосердя) кожного ранку, велика бо вірність Твоя! Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю.
«Люди у нас зазвичай досить стримані, – сказав він. – Вони не підходять до пастора після служіння. Але сьогодні підійшли».
А деякі українці бачать божественне.
«Солдати та офіцери казали мені, що вони були свідками чудес, – сказав Олексій Хижняк, пастор-п'ятидесятник із Бучі за 45 км на північний захід від Києва, де в неділю проходили найзапекліші бої. – Це не наша заслуга, сказали вони».
Хижняк розповів Юрію Колакевичу, директору з іноземних зв'язків Української Церкви Християн Віри Євангельської, що ракети падали, не вибухаючи, а в російських танках закінчувалося паливо. Солдати, що заблукали в незнайомих місцях, питали у місцевих жителів дорогу і навіть просили хліба.
Місія з роздавання хліба в Броварах, що фінансується Нідерландами, за 25 км на схід від Києва, щосили намагається забезпечити достатню кількість хліба. Вони вже забезпечують хлібом сусідів і переселенців зі сходу та сподіваються збільшити масштаби своїх поставок, щоб охопити лікарні та українських військових.
Але через конфлікт кількість робітників скорочується, оскільки вони переселяються на захід.
«Ми хочемо почати пекти хліб у режимі 24/7 з понеділка, – йдеться у повідомленні, – але зараз у нас не вистачає пекарів».
У Бенджаміна Моррісона подібна ситуація. Церква Голгофи, в якій він служить, щойно придбала 1,5 тонни борошна. Але, як сказали багато пасторів Christianity Today, ситуація вимотує. Постійні сирени повітряної тривоги не дають спокою. Нагальні потреби не дають відпочити.
«Сьогодні вранці я прокинувся з відчуттям, що мене переїхала вантажівка, – сказав він. – Але хоча ми всі виснажені, ми йдемо вперед, вірячи, що Христос поставив нас тут саме на цей час».
Ця стаття оновлюватиметься. До статті включено частини репортажу Кейт Шелнат.
