Через 93 дні після початку війни Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ-МП) рішуче порвала з Росією (можливо).
У рішенні собору, що проходив 27 травня, церква, афілійована з Російською православною церквою (РПЦ), заявила про свою «повну самодостатність і незалежність» і засудила конфлікт, що триває вже третій місяць, як «порушення Божої заповіді Не вбивай!»
Такий осуд прозвучав не вперше. У день, коли розпочалося вторгнення, Митрополит УПЦ-МП Онуфрій назвав його «повторенням Каїнового гріха». Але зроблена сухою церковною мовою заява справила ефект бомби, що розірвалася.
Нею «приймаються відповідні зміни» та «розглядається можливість відновлення … мироваріння».
Миро, олія, що використовується при хрещенні та з іншими літургійними цілями, востаннє виготовлялося в Україні 1913 року. Його виробництво є типовою ознакою автокефалії, тобто самоврядування гілки Православної церкви.
У такому ж дусі УПЦ-МП підтвердила свою позицію.
«Ми висловлюємо свою незгоду з … Патріархом Московським та всієї Русі Кирилом, – йдеться у заяві про голову РПЦ, – щодо війни в Україні».
Кирило послідовно підтримує російську спеціальну військову операцію.
У 2018 році Православній церкві України (ПЦУ) Вселенським Патріархом Константинополя Варфоломієм I була надана автокефалія. Цей акт, не визнаний ні Кирилом, ні УПЦ-МП, формалізував національний церковний розкол. (До ПЦУ приєдналася лише третина православних церков.)
У п'ятничній заяві собору УПЦ-МП згадується й це питання. Згідно з заявою, єпископи ПЦУ не мають апостольської спадкоємності. Крім того, в заяві йдеться про насильницьке захоплення церков із метою зміни юрисдикції. УПЦ-МП зголосилася вести діалог із ПЦУ, якщо ці проблеми, що викликають поділи, будуть якимось чином вирішені.
Загалом ця заява стала знаком розриву.
Наступного дня під час богослужіння Онуфрій згадав Кирила як рівного собі предстоятеля, але не як вищого ієрарха. Про Московський патріархат або РПЦ він взагалі не згадав.
Андрій Ширін, доцент богослов'я Центру теологічних досліджень Джона Леланда, баптистської семінарії, розташованої у Віргінії, сказав, що ці «нечувані» події «дуже показові».
«Війна, що триває в Україні, є кризою на кількох рівнях – політичному, економічному, гуманітарному, – сказав він. – А цей розділ про теологічну кризу».
Його наслідки можуть відчуватися протягом «століть».
За словами Ширіна, Онуфрій намагається триматися середини. Спікер УПЦ-МП архієпископ Климент підтвердив у суботу, 28 травня, що український уряд вимагав зробити такий крок, але він сказав агентству Франс Прес, що рішення ухвалили звичайні віруючі. Опитування на початку війни показало, що 65% членів УПЦ-МП підтримують Онуфрія в його протистоянні вторгненню. Якийсь час тому сотні священиків УПМ-МП підписали відкритого листа, який вимагає віддати Кирила під церковний трибунал.
Повага до патріарха Кирила серед його української пастви впала нижче 20% з позначки 50%, які він мав близько 10 років тому.
Кирило міг би оголосити вищезгадану заяву недійсною, сказав Ширін, і, можливо, замінити Онуфрія на більш поступливого лідера. Або ж він міг би спробувати попрацювати зі своїм київським колегою для того, щоб зберегти єдність настільки, наскільки це ще можливо.
Відповідь Кирила, за словами Ширіна, передбачає другий варіант. Проголосивши своє «повне розуміння» того, що Онуфрій та його церква «мають максимально мудро сьогодні діяти, щоб не ускладнювати життя свого віруючого народу», Кирило застеріг у неділю від «духів злоби», які хочуть поділити православних Росії та України.
Кирило Говорун, український священик і професор Стокгольмської школи богослов'я, каже, що таку заяву треба було ухвалити вже давно.
«УПЦ-МП тепер у набагато гіршому становищі, ніж була в 2018 році, – сказав він. – Довіра суспільства до них на нулі, багато людей відкрито їх ненавидять, а ті, хто залишаються членами УПЦ-МП, мають постійно вибачатися».
Єдиним виходом, за словами Говоруна, є діалог із ПЦУ, який радикальні священнослужителі в обох церквах можуть спробувати заблокувати. Але незважаючи на те, що заява УПЦ-МП видається ультиматумом, насправді вона може виявитися прелюдією.
«Наразі з'явилася нова можливість для єдності православ'я в Україні, – сказав він. – Собор 27 травня надав цьому певний імпульс».
Але на думку Романа Лункіна, директора Центру з вивчення проблем релігії та суспільства Інституту Європи Російської академії наук, цей імпульс спрямований у протилежний бік.
«Поділ України стався, – сказав він. – Те, що було очевидним на початку спеціальної операції, тепер офіційно відбувається в церковній сфері. За логікою, тепер те саме відбудеться в політичній сфері».
Минулого тижня Генрі Кісінджер, колишній Державний секретар США, порекомендував досягти угоди, за якої Україна має відмовитися від частини території на користь Росії. У 2014 році Росія анексувала Крим і підтримала бойовиків на сході України на Донбасі.
Президент України Володимир Зеленський наполягає на тому, що мирні переговори мають розпочатися після відновлення державного кордону країни. За даними ООН, свої будинки змушені були залишити 14 мільйонів українців, при цьому за кордоном перебувають 6,6 мільйона біженців.
Лункін звертає увагу на заяву УПЦ-МП про те, що церква встановить єпархії за межами України. При цьому єпархіальним архієреям буде надано право керувати церквою, якщо централізоване керівництво «утруднене».
Лункін інтерпретує це спрощення сфер впливу так, що церкви на окупованих територіях зможуть самостійно визначати свій статус, що де-факто означає управління з боку РПЦ.
«Розкол у церкві, – каже він, – це розкол у країні».
Але чи це розкол взагалі?
Важко сказати, на думку порталу OrthoChristian.com. Потрібно зачекати на оприлюднення прийнятих змін. Але Микола Данилевич, заступник голови відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ-МП, заявив 27 травня в Telegram, що оскільки УПЦ-МП «відмежувалася» від Московського партріархату, «то за своїм змістом тепер статут УПЦ-МП – це статут автокефальної церкви».
Олександр Вебстер, протоієрей та колишній декан семінарії Руської Православної Церкви Закордоном, звернув увагу на це формулювання.
«Він використав дивні висловлювання, а не заявив про незалежність, – сказав він. – Починаючи з ранніх віків християнства, канон унеможливлює одностороннє оголошення незалежності будь-яким сегментом православної церкви».
Архієпископ Климент, який привітав появу заяви, в іншому місці сказав, що УПЦ-МП насправді не розривала відносин із РПЦ. Фактично церква й так була незалежною протягом трьох десятиліть. 1990 року, ще до незалежності України від Радянського Союзу, Московський патріархат надав УПЦ самоврядування під своєю юрисдикцією.
Спікер РПЦ Володимир Легойда сказав у суботу, що РПЦ не отримала офіційного повідомлення від УПЦ-МП. Як повідомляється, єпархії УПЦ-МП вже припинили згадувати Кирила в своїх офіційних молитвах.
Але не всі. Принаймні, один із найбільших монастирів продовжує це робити. Через день після того, як УПЦ-МП внесла зміни до свого статуту, диякон Києво-Печерської Лаври, заснованої у 1051 році, молився за «нашого великого пана й батька найсвятішого Патріарха Кирила», після чого виголосив благословення Онуфрію.
Після надання Константинополем автокефалії ПЦУ опитування, проведене у 2018 році, показало, що 29% українців ідентифікують себе з церквою, що отримала незалежність, 23% сказали, що вони «просто православні», а 13% належали до УПЦ-МП, пов'язаної з Москвою.
У 2020 році цифри трохи змінилися, і тепер 34% опитаних належали до ПЦУ, а 14% – до УПЦ-МП. А минулого місяця 74% українців висловилися за розрив зв'язків УПЦ-МП з Росією (63% на початку березня), причому 51% підтримали повну заборону діяльності цієї церкви в Україні.
Понад 400 парафій із початку вторгнення перейшли в підданство ПЦУ. Вебстер висловив жаль щодо такого розвитку подій.
«Якою б жахливою й нічим не виправданою не була міжусобна війна між православними, – сказав він, – ми не можемо їй дозволити порушити єдність тіла Христового».
Бредлі Насіфф, колишній професор біблеїстики та богослов'я Університету Північного Парку, звертає увагу на «сумну іронію» їхньої спільної віри.
«Шлях уперед лежить у добрій звістці, яку, власне, несе церква. Ця добра звістка говорить нам, що зцілення починається зі смирення самокритики, – сказав Насіфф, який є автором книги "Євангельське богослов'я Православної Церкви". – Це знайшло своє вираження в знаменитій молитві: "Господь Ісус Христос, Сину Божий, будь милостивий до мене грішного"».
