Минулого тижня в дитячому садку в Таїланді колишній поліцейський убив 36 людей, зокрема, кілька дітей. Цей випадок стрілянини та поножовщини стався за кілька тижнів після того, як інший стрілець убив 17 людей у школі в центральній частині Росії. У липні терористи напали на церкву на південному заході Нігерії під час недільного богослужіння, вбивши десятки віруючих.
У США цього року масові розстріли сталися кілька разів, у тому числі, на параді 4 липня в передмісті Чикаго, де було вбито семеро людей, у гастрономі в Баффало, штат Нью-Йорк, де було вбито 10 осіб, а також у початковій школі в Ювалді, штат Техас, де було вбито 21 людину.
За даними дослідницького центру П'ю, у США білі євангельські християни більш схильні порівняно з іншими групами американських віруючих володіти зброєю (41%) і більш схильні стверджувати, що завдяки цьому вони почуваються безпечніше (77%). Більше половини білих євангельських християн (57%) сказали, що захист був єдиною важливою причиною, через яку вони придбали зброю.
Дослідження центру П'ю 2017 року показали, що 38% білих євангельських християн були стурбовані тим, що вони можуть стати жертвою масового розстрілу, 61% турбувалися через те, що вони можуть стати жертвою тяжкого злочину та 66% – через те, що вони можуть стати жертвою терористичної атаки.
У звіті центру П'ю також йдеться про те, що американці, які відвідували богослужіння щотижня, були менш схильні до володіння зброєю порівняно з тими, хто відвідував богослужіння рідше (27% проти 31%). Американці, які мають більш високий рівень релігійної посвяти, також менше схилялися до володіння зброєю порівняно з людьми з нижчим рівнем посвяти (26% проти 33%).
Видання Christianity Today звернулося до церковних лідерів із дев'яти країн із проханням прокоментувати ситуацію з володінням зброєю в їхніх країнах і висловити свої теологічні та біблійні думки щодо цього. Їхні відповіді розташовані зверху вниз, починаючи з тих, хто вважає, що християни можуть володіти зброєю задля особистої безпеки, і закінчуючи тими, хто вважає, що це суперечить їхній вірі.
Нігерія | Стів Данґана, голова відділення П'ятидесятницького братства Нігерії в штаті Плато.
Громадяни Нігерії можуть мати зброю за умови отримання відповідної ліцензії в органах влади.
Християни покликані бути миротворцями й перебувати в авангарді боротьби за мир у суспільстві, сповненому насильства та зла. Контраст між тим, чим ми покликані бути, і реальністю нашого сьогоднішнього світу змушує нас володіти зброєю для самозахисту та інших ненасильницьких цілей. Особисто я впевнений, що для християн володіння зброєю з метою самозахисту є правильним.
Рівень насильства в наших містах та селах сьогодні досяг тривожних масштабів. Легковажність, з якою безсовісні люди щодня вбивають невинних людей, змушує багатьох християн ставити питання етичних аспектів володіння зброєю. Однак звернімося до Біблії, і там ми зможемо знайти опис деяких практик, які допоможуть нам відповісти на наші сьогоднішні питання.
Тієї ночі, коли Ісус був зраджений, Він закликав своїх учнів мати при собі меч. Вони мали два меча, чого, за словами Ісуса, було достатньо (Лк. 22:36–39). Коли Ісуса схопили, Петро витяг меча й відтяв вухо одному з рабів первосвященика (Ів. 18:10). Ісус відразу ж зцілив цього раба (Лк. 22:51), а потім наказав Петрові прибрати меч (Ів.18:11). Зауважимо, що сам факт наявності меча не знайшов осуду з боку Ісуса. Він лише заборонив його неправильне використання в цих конкретних обставинах.
В іншому місці воїни приходили хреститися до Івана Хрестителя. Коли вони запитали його, що їм робити, Іван відповів: «Нікого не кривдьте, ані оскаржуйте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю» (Лк. 3:14). Як бачимо, Іван не наказав воїнам скласти зброю.
Думаю, правильним буде вважати, що Біблія ніде не забороняє християнам володіти зброєю, якщо ми використовуємо її в рамках нашої християнської віри й практичного життя та прославляємо цим Христа та Бога, поважаємо й цінуємо людяність.
Християни покликані бути законослухняними представниками Христа та чесними громадянами своєї країни. Римлянам 13 каже нам, що влада є від Бога і владу слід слухатися. Тому ми повинні коритися всім законам, які регулюють володіння зброєю, а також іншим національним законам.
Безумовно, ми бачимо, що немає нічого грішного чи неправильного в тому, щоб володіти зброєю, якщо вона використовується для самозахисту та інших ненасильницьких цілей.
ПАР | Сікі Дланґа, координатор кампанії проти ґендерно-мотивованого насильства Південноафриканського євангельського альянсу.
Громадянин ПАР може легально мати до чотирьох одиниць зброї за умови, що йому виповнився 21 рік. На кожну одиницю зброї потрібно отримати ліцензію й дотримуватися певних суворих правил.
Володіння зброєю для християнина є питанням совісті. Щодо зброї в Писанні говориться таке: «Зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові, і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш» (2 Кор. 10:4–6).
Писання поміщає захист віруючого насамперед у духовну площину. Наша зброя не тілесна, але духовна. Ми знаємо, що все починається духовно і лише після цього проявляється фізично. Ми не можемо боротися з Сатаною винайденою ним зброєю й сподіватися на перемогу. Щоб перемогти зло, ми повинні скористатися духовною зброєю, «міцною Богом», як вона названа в Писанні.
Більше того, «не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму» (2 Тим. 1:7). Покладатися на вогневу міць, а не на силу любові – не є шлях Христа. Зброя принесла в світ стільки страждань, що людство може сподіватися на мир лише в тому випадку, якщо країни загрожують одна одній «взаємним гарантованим знищенням». Це навряд є ознакою розумного цивілізованого суспільства.
Південна Корея | Кім Сюнкеом, старший пастор церкви «Ґрейфорест», Йонґін.
У Кореї володіння зброєю суворо регулюється. Дозволяється мати лише мисливські рушниці. При цьому вам потрібно зареєструвати їх у поліції.
Я би не рекомендував володіти зброєю задля особистої безпеки. Якщо в когось є зброя для особистої безпеки, то інша людина захищатиме себе за допомогою ще потужнішої зброї. Це можна побачити з прикладу гонки ядерних озброєнь. Нам потрібно більше ядерної зброї, нам потрібна потужніша ядерна зброя – і ось порівняльна перевага над іншими країнами робить цей світ дедалі більш небезпечним.
Взагалі, питанням особистої безпеки має займатися держава. Римлянам 13:4 каже: «Бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш та зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!»
Що стосується окремих людей, то Господь сказав так: «Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть» (Мт. 26:52). Строго кажучи, це урок про помсту, а не про особисту безпеку, але це також і базовий принцип використання зброї.
Християнин не повинен щодо своєї безпеки покладатися на володіння зброєю, він має покладатися на милість і захист Божий. Однак іронія полягає в тому, що якщо в мій будинок раптом влізе грабіжник, у мене на цей випадок поруч із ліжком лежить бейсбольна бита.
Швейцарія | Жан-Рене Море, пастор Євангельської церкви Колоньї.
У Швейцарії мати зброю можна. Ми маємо строкову службу в армії, і більшість швейцарців-чоловіків зберігають свої штурмові гвинтівки вдома, де вони також можуть попрактикуватися в стрільбі. Тобто штурмову гвинтівку ви можете тримати вдома. Чоловіки, які відслужили строкову службу, можуть викупити свою армійську гвинтівку та зберігати її в себе. Власники зброї мають зареєструватися.
(На строкову службу призиваються лише чоловіки. Жінки, однак, теж можуть виявити бажання служити в армії. Якщо ви відмовляєтеся від проходження військової служби з релігійних переконань, ви можете піти на альтернативну службу.)
Вчення й приклад Христа показують нам, що християни повинні, швидше, зазнати збитків або втратити честь або навіть життя, ніж відповідати насильством на насильство (Мт. 5:38–42; 1 Пет. 2:20–23). Павло в Рим. 13:4 визнає роль держави у володінні зброєю з метою придушення зла. Але це не є роллю окремої людини.
Хтось може розмірковувати щодо того, чи можна мати зброю для захисту вразливих членів суспільства. Це може бути так у ситуації, коли держава не в змозі виконувати свої функції або коли довкола панує беззаконня. Але навіть у таких випадках слід поставити собі запитання: на що сподіваються християни? Чи сподіватимуться вони на Бога або на свою зброю, силу та можливості (Іс. 30:15–17)?
Насильство з застосуванням зброї є наслідком не тільки того, що люди мають зброю. Це також наслідок культурних тенденцій, коли зброя розглядається як гарантія безпеки та засіб вирішення проблем. У власності швейцарців знаходиться багато зброї, але вони не прагнуть користуватися нею, окрім як для полювання, спортивної стрільби і, що малоймовірно, участі у війні. Для християн зброя може стати ідолом, тією річчю, на яку ми можемо покладати надію, а надію ми маємо покладати тільки на Бога.
Канада | Карен Стіллер, авторка, редакторка та журналістка, Оттава.
Ми можемо володіти зброєю, хоча Канада має щодо цього досить суворі закони. Потрібна ретельна перевірка минулого людини. У 2020 році в Канаді було заборонено понад 1500 видів штурмових гвинтівок армійського стилю. Нещодавно були прийняті ще суворіші закони, що обмежують володіння зброєю.
Мій батько служив у кінній поліції. Я виросла в обстановці, у якій була присутня зброя та вважалося, що вона є потенційно небезпечною, але необхідною частиною роботи мого батька. Ми всі поважали батька, його роботу та форму Канадської королівської кінної поліції. Я була рада, що він має зброю, бо я знала, що вона допомагала йому захищати себе та людей, яких він мав захищати за службовим обов'язком та за покликанням.
Звичайно, зброя займає своє місце в нашому світі, але вона не є частиною повсякденного життя та культури в Канаді, як це є в США і, як я підозрюю, у багатьох інших місцях. Наші країни мають дуже різну історію, і в нас у Канаді немає Другої поправки й усього з цим пов'язаного.
Роль, яку відіграє зброя в житті людей, може відрізнятися залежно від регіону Канади (я, наприклад, людина суто міська). Однак я все одно не вірю, що ті, хто лобіює м'якші закони про володіння зброєю в Канаді, навіть трохи можуть наблизитися до тих пристрасних поціновувачів зброї, які є в американській культурі. Навіть саме питання «Чи можуть християни володіти зброєю задля особистої безпеки?» звучить якось по-американськи. (А це моє твердження звучить дуже по-канадськи.)
Мені б ніколи не спало на думку тримати в своєму християнському домі зброю, призначену конкретно для особистої безпеки. Якби ми зважилися на це й дотрималися всіх необхідних законів (які, на нашу думку, ми повинні дотримуватися як віруючі), то ця зброя була б розряджена, закрита на замок і зберігалася б окремо від боєприпасів. По суті, яких би теологічних поглядів ви не дотримувалися, але така схема зберігання не дуже зручна на той випадок, якщо вам раптом знадобиться себе захистити.
Австралія | Сем Чан, євангеліст Міського біблійного форуму, Сідней.
В Австралії можна володіти зброєю, але потрібно отримати ліцензію та зареєструвати саму зброю. При цьому купити автоматичну або напівавтоматичну зброю не можна.
Якось я ночував на одній фермі й спостерігав, як фермер відстрілював диких тварин. Крім того, я маю друзів, які займаються стрільбою в якості хобі. Але загалом володіння зброєю не є важливою частиною австралійської культури.
Австралієць може вважати за необхідне мати автомобіль або будинок, але не зброю для особистої безпеки. В Австралії це не є чимось важливим. Ми відчуваємо себе в безпеці швидше завдяки обмеженій кількості зброї в населення Австралії, ніж завдяки можливості її купити.
В Австралії існує пріоритет колективної безпеки, і ми очікуємо, що це питання візьме на себе уряд. Думаю, ми були першою країною, у якій стали обов'язковими ремені безпеки для автомобілів, шоломи для велосипедистів і випадкове тестування на алкоголь для водіїв.
У цьому сенсі ми обмежили наше право на володіння зброєю задля безпеки суспільства. При цьому ми не мали випадків масових розстрілів із 1996 року.
Ось, що Павло говорить у 1-му посланні до Коринтян 10:23–24: «Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все! Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього».
Павло каже, що ми маємо індивідуальні права, але ми також маємо особисту відповідальність робити те, що корисне для суспільства в цілому.
Гондурас | Міґель Альварес, президент Центральноамериканської біблійної п'ятидесятницької семінарії, Кесальтенанго, Гватемала.
У Гондурасі люди можуть носити зброю, але для цього потрібно зареєструватися та виконувати вимоги правоохоронних органів. На жаль, навіть у цьому процесі, який має в своїй основі добрі наміри, можуть бути ознаки корупції. Так чи так, але щодо тих, хто бажає носити зброю, закон суворий.
Я не вірю, що віруючі в Христа мають носити зброю. Носіння зброї суперечить Добрій звістці. Немає такого теологічного чи біблійного положення, яке виправдовувало б використання зброї. Покликання віруючого в Христа мирне, не войовниче. Бог дав нам здатність вести діалог про наші відмінності як цивілізовані істоти, щоб ми могли вирішувати наші суперечки мирними засобами. Виходить, що кожен віруючий, який носить із собою зброю, сумнівається у своїй духовній силі.
Як написано в посланні Якова 3:17, «мудрість, що зверху вона, … спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава». Більше того, в Римлянах 12:18 сказано: «Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми». Бог закликає нас до миру. Наявність зброї суперечить миру. Не існує біблійного чи теологічного виправдання використання зброї.
Люди, які наполягають на носінні зброї, не знають Божого миру й не розуміють Божої справедливості. Таким чином, важливо заявляти, що ми проти війни та використання зброї для вирішення людських конфліктів. Ми за мир та справедливість.
Філіппіни | Еміль Джонатан Соріано, пастор церкви, Сан-Педро, № 71, провінція Лагуна.
На Філіппінах люди можуть законно володіти зброєю, хоч це й складно. Уряд висуває в цьому разі дуже жорсткі вимоги. Проте я особисто знаю християн, які мають ліцензію на носіння зброї з метою активного відпочинку.
Не думаю, що християни повинні мати зброю задля особистої безпеки. Божа праця в цьому світі полягає в тому, щоб нести життя в повноті (Ів. 10:10) та перемагати смерть (1 Кор. 15). Зброя спрямована проти Божої праці, оскільки вона є знаряддям смерті, вигаданим для того, щоб убивати. На Філіппінах незареєстрована зброя використовується під час скоєння злочинів і позасудових вбивств, що в минулому призводило до випадків самосуду. Писання каже, що знаряддя смерті повинні бути усунені та перетворені на знаряддя виробництва й праці (Іс. 2:4; Міх. 4:3).
Ще важливіше те, що Ісус показав приклад етики ненасильства, яку Він виявив у самопожертві та співчутливій любові, яка закликає нас до того, щоб ми віддавали своє життя, щоб інші могли жити (Мт. 5:38–48; Рим. 12). В Ісусі ми бачимо, що людині не потрібна зброя, щоб захистити себе й бути в безпеці. Ранні християни наслідували Його приклад. Вони не бралися за зброю для самозахисту, але натомість за власним бажанням віддавали своє життя за свідчення Євангелія. Це не означає, що християни повинні шукати мучеництва й не вживати запобіжних заходів. Християни повинні виявляти мудрість у процесі праці над перетворенням нашого світу на більш мирне місце. Як сказав колись один із отців церкви Климент Олександрійський: «Як прості та тихі сестри, мир і любов не потребують зброї. Тому що ми навчаємося миру, а не війні».
Сінгапур | Едрік Сан, засновник та редактор Salt&Light та Thir.st.
У Сінгапурі використання зброї жорстко контролюється відповідно до Закону «Про протидію збройним злочинам». Практично невідомі випадки, коли хтось був помічений у носінні або використанні зброї, крім представників поліції та збройних сил. Такі поодинокі випадки негайно потрапляють у пресу.
Просто кажучи, це означає, що в Сінгапурі люди можуть жити й не хвилюватися щодо загрози насильства із застосуванням зброї.
У Луки 22, одразу після Таємної Вечері, Ісус готує своїх учнів до того, що їм незабаром доведеться виконувати Його доручення без свого вчителя. «Хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча», – каже Він у вірші 36. Меч на той час був корисним інструментом. За його допомогою полювали. Збирали врожай. Його використовували як багатоцільовий інструмент.
І так, це була зброя – але, звичайно, Ісус не мав цього на увазі. Якби Ісус хотів сказати, що учні повинні мати зброю для участі у війні, то Він не сказав би їм, що двох мечів для такої великої групи людей було достатньо (ст. 38). Він сказав би їм взяти більше мечів! Чим більше, тим безпечніше вони б себе почували!
Але очевидно, що мечі їм були потрібні не для нападу та не для самозахисту. За кілька годин, у Лк. 22:49–51, Ісуса заарештували. Петро вийняв меч, щоб воювати з людьми, яких привів зрадник Юда. Але замість того, щоб підбадьорити його, Ісус сказав: «Всунь у піхви меча» (Ів. 18:11).
Чи безглуздо бути беззахисним у ворожому світі, де кожен має при собі зброю? По-людськи міркуючи, може, й так. Але чи з Божої точки зору мудріше братися за зброю, яка так легко може забрати життя іншої людини, навіть в акті самооборони? І чому правильно думати, що життя однієї людини – ваше чи когось із вашої родини – важливіше за життя іншої?
Якщо весь світ озброєний, чи повинні ми наслідувати цей приклад? Чи не зробить це нас такими, як люди цього світу?
До статті включено частини репортажу Дженніфер Парк.
