Завдяки Росії, українські православні християни тепер можуть споживати Різдвяну трапезу 25 грудня.
З давніх-давен вони радісно святкували Різдво за східною традицією 7 січня, маючи на столі 12 страв. Однак цього року Священний синод Православної церкви України (ПЦУ) дозволив священнослужителям відправляти релігійну службу в день, коли це роблять послідовники західної традиції, і надав одноденне звільнення від сорокаденного Різдвяного посту.
Починаючи з дня Пилипівського посту, якого українські православні дотримуються 28 листопада, й до з’явлення першої зірки у Святий Вечір 6 січня віряни утримуються від споживання алкоголю й більшості м’ясних продуктів. Однак цього року мільйони українських біженців у Європі бачать, як весело святкують Різдво західні християни, а ПЦУ дозволила парафіям самостійно вирішувати, на який день призначати свято.
Літургійна реформа вже давно стоїть на порядку денному, і війна стала її каталізатором.
«Для більшості єпископів церкви календар не є якоюсь догмою, що впливає на віру, – каже архієпископ Федір, голова молодіжного відділення ПЦУ, – а після повномасштабного вторгнення Росії в нас з’явилося бажання стати частиною західної родини церков».
У 2017 році Україна вже оголосила 25 грудня додатковим офіційним святом Різдва, приєднавшись таким чином до Білорусі, Еритреї, Лівану й Молдови, які офіційно справляють Різдво двічі.
Але зміни в календарі порушать увесь церковний річний цикл. Дні святих, проповіді, читання Євангелії – усе це зазнає змін, тому до обговорення були залучені богослови. Рішення Священного синоду ставить перед священниками завдання визначити, що думають з цього приводу віряни, а перед єпископами – провести подальше дослідження цього питання. Багато хто з вірян люблять традиції, каже архієпископ Федір, тому керівництво церкви підходить до цього обережно.
Він відповідає за Полтавську єпархію, розташовану за 350 км на південний схід від Києва, у якій одна новостворена громада, що складається з молоді, вирішила з його благословіння повністю перейти з Юліанського календаря на Григоріанський. Він надав їм повну свободу дій, однак не знає, скільки парафій приєднається до цієї ініціативи. Не знає цього й Священний синод ПЦУ.
Але, наприклад, Надійка Гербіш, авторка книги «Українське Різдво», нова редакція якої вийшла в минулому місяці, каже, що в її колі спілкування противників цього кроку немає.
«Я очікувала, що це станеться, і хотіла цього вже давно, – каже вона. – Усі мої друзі хочуть провести чітку лінію між собою й Російською православною церквою [РПЦ]».
Надійка Гербіш, яка відвідує євангельську церкву «Осанна» в невеликому місті Збаражі, розташованому в 400 км на захід від Києва, засуджує підтримку вторгнення, висловлену патріархом РПЦ Кирилом. І вона вважає, що з релігійної точки зору, це рішення є частиною тривалого протистояння щодо московської та константинопольської юрисдикції.
У 2019 році Вселенський патріарх Константинопольський Варфоломій I надав ПЦУ томос про автокефалію (незалежність). Українська православна церква (УПЦ), у свою чергу, зберігає канонічний зв‘язок із Московським патріархатом, хоча й засудила Росію й Кирила, коли почалося вторгнення.
Однак із культурної точки зору, на думку Гербіш, для українського народу є важливим курс на захід, на вступ до НАТО і Євросоюзу.
«Будь-яке рішення, що приймається країною, повинне бути в цьому напрямку, – каже вона. – Церква – це про релігію, однак в Україні це ще й про політику».
Незважаючи на це, вона очікує, що більшість людей все ще святкуватиме Різдво 7 січня.
Молоді професіонали, такі, як вона, не зважають на календарі. Вони вважають, що це свято родинне. Батьки й дідусі з бабусями в селах будуть влаштовувати Святу Вечерю з дванадцятьма стравами на столі (на честь дванадцятьох апостолів), з яких обов’язковими є кутя й узвар. Серед інших улюблених страв – грибний суп, солоний оселедець і вареники.
Багато українців люблять традиції.
Дослідження, проведені на початку цього року, показують, що 71% українців планували святкувати Різдво 7 січня, а 4% – 25 грудня. Приблизно троє з п’яти українців були проти дозволу, наданого Священним синодом.
«Ми не хочемо нікого силувати, – каже архієпископ ПЦУ Євстратій Зоря. – Ми розуміємо, що так нічого не вирішити».
Деякі представники більш звичної УПЦ висловилися критично.
«Таке враження, що [це] абсурдне рішення, – заявив архієпископ Віктор, що відповідає за Одесу, – було написане якимись безграмотними людьми, які уявлення не мають … щодо порядку проведення богослужінь православною церквою».
Митрополит Запорізький Лука назвав це кроком до католицизму.
Архієпископ Федір каже, що хоча деякі католицькі й протестантські церкви України також святкують Різдво за східним календарем, обговорення цього питання з цими церквами може сприяти єднанню християнських церков. Щодо молодих українців, то їм, зокрема «незручно» дотримуватися посту в переддень Нового року, якщо вони бажають «жити благочестивим життям».
Але разом з тим, цей «перший крок» був викликаний діями північного сусіда України і він є надзвичайно важливим.
«Якщо ми хочемо вижити як країна, ми повинні відокремитися від Росії, – каже архієпископ, – не тільки в політичному й фізичному, але й у духовному плані».
На його думку, ідентичність України пригнічувалася через зв’язки УПЦ із РПЦ. Крім того, він стверджує, що Московський патріархат Кирила більше не має майже ніякого стосунку до християнства, тепер це скоріше «поганство в автократичній обгортці».
Зараз, коли в ході війни росіяни перейшли до руйнування української інфраструктури, з’явилося кілька петицій із пропозицією взагалі скасувати святкування Нового року й Різдва. В них говориться, що не слід навантажувати електромережу святковими вогнями, а зекономлені кошти слід спрямувати на збройні сили й підтримку внутрішньо переміщених осіб.
У Києві не буде концертів, але місто все ж таки планує підсвітити святковим освітленням дерева в місті.
«Ми не можемо дозволити Путіну вкрасти наше Різдво», – заявив мер Віталій Кличко.
І чи східний, чи західний календар, але церква прямує в бік 25 грудня. Було прийняте рішення – принаймні, внутрішнє – щодо зближення з Заходом.
«Все поміняється, однак, нам слід зважувати наші кроки, – каже архієпископ Федір. – Церква як інституція готова, і ми почнемо рух, коли будуть готові віряни».
