У цьому році на проведення біблійних археологічних досліджень вплинули бойові дії в Ізраїлі. Але попри це у 2024 році було проведено кілька польових досліджень та зроблено кілька вражаючих відкриттів. Крім того, Ізраїль відправив закордон кілька цінних знахідок, які зможуть побачити багато людей у США.
І хоча найважливіші відкриття року, що минає, можуть залишатися невідомими ще довгі роки, нашу увагу привернули ці десять найбільш значущих археологічних досліджень, що стосуються біблійних земель і ранньої історії християнства.
10. Новий центр Управління старожитностей Ізраїлю в Єрусалимі
Управління старожитностей Ізраїлю (УСІ) через 14 років після початку будівництва відкрило свій новий центр в Єрусалимі. Урочисте відкриття Національного центру археології Ізраїлю ім. Джея та Джини Шоттенштайнів відбудеться, швидше за все, за два-три роки. Але будівля вартістю близько 106 млн. доларів, розташована біля підніжжя пагорба, на якому стоїть Ізраїльський музей, уже чекає на відвідувачів, які бажають ознайомитися з новими археологічними відкриттями.
Архітектор та спеціаліст із міського планування Моше Сафді розробив проєкт будівлі таким чином, щоб вона нагадувала місце археологічних розкопок. Вхід накриває навіс, що нагадує навіси на місцях археологічних досліджень, розкиданих по всьому Ізраїлю. Відвідувачі потім спускаються вниз, щоб оглянути галереї, лабораторії, відеоекспозиції та експонати, що становлять лише малу дещицю археологічної спадщини Святої Землі.
9. Облога Єрусалиму
Ассирійський цар Санхерів «прийшов» на Єрусалим у 701 р. до н. е. «як на пасовище вовк, і сяяли в військах його пурпур і шовк», як поетично висловився Байрон. Щоб увічнити свій подвиг, цар наказав вибити на камені текст, який розповідає про те, як він закрив Єзекію «у столиці як птаха в клітці». Санхерів, правда, не згадав про те, що Єрусалим йому взяти не вдалося.
Археолог Стівен Комптон за допомогою сучасних методів картографування ідентифікував місце облоги.
Для цього він скористався зображенням табору Санхеріва, виявленим в 1840 році на барельєфах його палацу в Ніневії, які зараз експонуються в Британському музеї. Археолог наклав це зображення на аерофотознімок облогового табору в Лахіші, другому за величиною місті Юдеї, захопленому в 701 р. до н. е.
Потім Комптон оглянув околиці Єрусалима й виявив схоже місце біля Арсенального пагорба, відомого інтенсивними боями, що відбувалися тут під час Шестиденної війни 1967 року. Це за 2,5 км на північ від Дамаських воріт Єрусалима. Можливо, колись там вдасться провести розкопки та знайти сліди облоги 701 р. до н. е.
Хоча тоді Санхерів не зміг захопити Єрусалим, ассірійці зібрали велику данину. Археологи також розповіли про розкопки адміністративної будівлі біля нового посольства США в південній частині Єрусалиму, де, на їхню думку, ассірійці збирали данину. Дослідники вважають, що вона була збудована поверх старої адміністративної будівлі, побудованої царем Єзекією або його батьком Ахазом і зруйнованої загарбниками з метою демонстрації своєї переваги. У ході розкопок було виявлено безліч ручок від ємностей для зберігання товарів з іменними відбитками.
8. Майстерність стародавніх мореплавців
УСІ оголосило про знахідку в східній частині Середземного моря найстарішого з колись знайдених затонулих кораблів. При цьому глибина тут також є найбільшою в порівнянні з іншими місцями корабельних аварій. Крім цього корабля, історикам відомо лише про два інші кораблі, що затонули в період Бронзової доби в цьому регіоні, а точніше біля берегів Туреччини. Ця знахідка, виявлена в 90 км від берега, свідчить про те, що стародавні мореплавці плавали далеко від берега, що є можливим лише в разі високорозвиненого мистецтва навігації по небесних світилах.
«Це відкриття світового масштабу, здатне змінити наше розуміння історії, – каже Яків Шарвіт, керівник підрозділу УСІ, який займається морськими дослідженнями. – Воно говорить нам про навігаційні навички стародавніх мореплавців, які були здатні перетинати Середземне море, не бачачи при цьому жодного з берегів».
Компанія з видобутку природного газу досліджувала морське дно за допомогою підводного робота й натрапила на величезну купу посудин на глибині півтора кілометра. Декілька піднятих із дна ємностей були ідентифіковані як ханаанейські ємності для зберігання епохи пізньої бронзи, а саме 14–13 ст. до н. е. Пізніше ханаанейці були відомі як фінікійці-мореплавці, які за часів Залізної доби торгували по всьому Середземному морю.
7. Жетон на литу жертву
Глиняні фрагменти із зображенням малюнків і літер на плоскій стороні та з відбитками печатки на протилежному боці досить поширені в біблійній археології. Рідкісними є знахідки стародавніх кульок із глини, на одному боці яких знаходяться відбитки літер, а на іншому – відбитки малюнків, й от саме це знайшла група археологів із проєкту з просіювання породи Храмової гори.
Знахідку, виявлену у 2011 році, було ідентифіковано у 2024 році як жетон паломника, який він міг обміняти на приношення в храмі. Винна амфора, зображена на жетоні, могла вказувати на те, що паломник сплатив за вино, яке має бути принесене в литу жертву на вівтарі. Використання таких жетонів описано в Мішні, усному єврейському законі, складеному в 2-му столітті.
6. Складні ханаанейські парадокси
У 2024 році було проведено кілька розкопок у ханаанейских культових комплексах, побудованих за період з епохи ранньої бронзи, тобто за 1000 років до Авраама, і до пізнього бронзового віку, тобто часу Виходу.
Невтомні археологи, які готують територію для розширення міста, цього року займалися розкопками біля Бет-Шамеша й виявили будівлю, яка використовувалася в ритуальних цілях і яку в якийсь момент було несподівано залишено. Невеликі культові ємності, які мали символічне значення, були цілими.
В Ізраїлі було знайдено кілька подібних громадських будівель того періоду, і поточні розкопки допомагають археологам зрозуміти процеси ранньої урбанізації.
Близько 10 км на південь звідси, у Тель-Азеку, розкопали інший ханаанейский культовий комплекс. Археологи кажуть, що спочатку тут знаходилося відкрите святилище, з якого відкривався чудовий краєвид на навколишню місцевість і яке пізніше було накрите дахом. Його назвали «Храм сонця, що сходить».
Ще на 16 км на південь розташована Тель-Бурна, де три тижні тому через бойові дії закінчився 14-й сезон розкопок, у ході яких так і не були зʼясовані деякі важливі питання. Археологи впевнені, що вони розкопали частину культового комплексу, у якій жили священики, але поки що не знають, чому цей релігійний комплекс, схоже, мав тісні культурні зв’язки з Кіпром, розташованим за 500 км звідси в Середземному морі. Також вони не знають, чому такий великий комплекс, можливо, найбільший ханаанейський культовий комплекс епохи пізньої бронзи, був розташований так далеко від прибережних торговельних шляхів.
«Як ці малограмотні ханаанейці змогли побудувати цей культовий комплекс?» – запитує в інтерв’ю Christianity Today археолог з Університету Ліпскома Стівен Ортіс, який приєднався до проєкту у 2018 році.
У ході досліджень загадкової арки з саману на вершині пагорба в Тель-Шимроні на півночі Ізраїлю було виявлено безліч ханаанейських культових предметів. Неподалік арки в заглибленні, званому фавісса (місце, куди скидалися непридатні жертовні предмети), дослідники виявили дві бронзові фігурки биків, які, зазвичай, пов’язують із поклонінням головному богу ханаанейского пантеону Елю чи богу-громовержцю Ваалу. Вони також знайшли 40 000 кісток тварин та 57 000 керамічних фрагментів, у тому числі уламки рідкої мінойської амфори з Криту.
«Якщо говорити про релігію, то нічого подібного у нас більше немає, – сказав археолог Деніел Мастер. – У цьому регіоні більше немає культового комплексу подібного масштабу».
5. ворота ШІЛО
Коли филистимляни захопили ковчег заповіту, священик Ілій упав зі стільця й зламав шию якраз біля воріт Шіло (1 Самуїла 4:18). У 2024 році в ході розкопок у Тель-Шіло, проведених Асоціацією біблійних досліджень, ці ворота були остаточно розкопані.
«У фортечній стіні є ніша. Ми вставили в цю нішу балку, і вона якраз лягає не верхівки колон», – сказав Christianity Today керівник розкопок Скотт Стріплінг.
Біля колон археологи знайшли також бруківку правильної форми, з якої було сформовано площу, що є незвичайним для того часу.
В іншій зоні телля, або кургану, вчені займаються розкопками стін будівлі, що має розміри біблійної скинії, де стояв ковчег заповіту. Вони також виявили фавіссу з кістками жертовних тварин, керамікою та золотими предметами, очевидно, кулонами.
4. Нове датування єрусалимської стіни
Стіна, побудову якої колись приписували цареві Єзекії, була побудована, як тепер уважається, царем Уззією. Це вказує на те, що Єрусалим розростався ще до припливу біженців, які з’явилися тут після завоювання ассирійцями північного царства Ізраїлю в 732 р. до н. е.
Ця переоцінка допомагає краще зрозуміти історію міста та є яскравим прикладом того, як за допомогою творчого використання допоміжних технологій можна встановити абсолютну хронологію історичних подій.
Радіовуглецеве датування, що дуже допомагає археологам, працює не дуже добре в разі дослідження предметів, виготовлених у Залізну добу, через космічний явище під назвою гальштатське плато. Воно обмежує можливість точного датування археологічних знахідок із Єрусалиму часів, коли він був столицею об’єднаного Ізраїльського царства та пізніше Юдеї. Близько десяти років археологи працювали над поєднанням результатів радіовуглецевого аналізу об’єктів, знайдених у чотирьох різних зонах розкопок, з точною річною шкалою, побудованої за допомогою дендрохронології, тобто аналізу річних кілець дерев.
У результаті кілька дат було перевизначено заново, зокрема час побудови стіни, що тепер приписується царю Уззії.
3. Поява алфавіту
Найраніше використання алфавітного письма тепер датується 500 роками раніше завдяки знаходженню чотирьох маленьких глиняних паличок у могилі Умм-Ель-Марра в північній Сирії. Могила, у якій знаходилися вироби з золота та срібла, була виявлена у 2004 році та віднесена методом радіовуглецевого датування до 2400 р. до н. е., тобто до ранньої Бронзової доби, коли Умм-Ель-Марра знаходилася на перехресті торгових шляхів між Алеппо та річкою Євфрат.
Археолог з Університету Джона Хопкінса Гленн Шварц був упевнений у правильності датування, проте згодом дійшов висновку, що він виявив зразок справжнього алфавітного письма. Він оприлюднив свої висновки на щорічному листопадовому з’їзді Американського товариства зарубіжних досліджень.
«Раніше вчені думали, що алфавіт був винайдений десь у районі Єгипту близько 1900 року до н. е., – сказав Шварц. – Але наші артефакти старші й походять з іншого регіону, що говорить про те, що історія походження алфавіту може кардинально відрізнятися від загальноприйнятої».
Численні згадки про письмо в Старому Завіті вказують на такий рівень грамотності населення, який не знаходить повсюдної підтримки в археологів. Але останні дослідження, у тому числі знахідки, що потрапили до списку найбільш значущих археологічних відкриттів за 2022 рік за версією Christianity Today, дають повнішу картину грамотності населення стародавнього світу.
2. Сповідання Ісуса в Німеччині
У 2018 році в 1800-річному похованні неподалік Франкфурта було знайдено срібний амулет. У 2024 році дослідники отримали можливість просканувати цей об’єкт, віртуально розгорнути його й прочитати латинський напис, що міститься всередині й говорить, що амулет «захистить людину, яка підкорилася волі Господа Ісуса Христа, Сина Божого, оскільки перед Ісусом Христом вклониться всяке коліно небесних, і земних, і підземних, і всякий язик визнає [Його]».
Ця знахідка, про яку було оголошено в грудні, є найдавнішим доказом присутності християн на північ від Альп і показує, що християнство поширилося Північною Європою швидше, ніж уважалося раніше. Людина, що носила амулет, була похована між 230 та 270 роками н. е.
1. Мозаїка з в’язниці
Мозаїка з Мегіддо була знайдена 20 років тому, але цей дивовижний артефакт, створений для невеликої групи християн, котрі спільно поклонялися Богові десь через 200 років після земного життя Ісуса, був недоступний, тому що знаходився за тюремними стінами. У 2024 році його позичив Музей Біблії у Вашингтоні, округ Колумбія, і тепер він доступний для огляду всіма бажаючими.
На мозаїчній підлозі добре збереглися написи, одна з яких говорить грецькою мовою: «Бог Ісус Христос», що явно свідчить про те, що Ісуса визнавали не просто добрим учителем. План підлоги говорить про те, що вона з самого початку була призначена для приміщення, у якому відбувалося християнське поклоніння. У центрі приміщення розташовувався стіл Причастя, і загалом воно більше нагадувало єврейську синагогу, ніж римську базиліку. На мозаїці також зображені дві риби, які були найбільш популярним християнським символом до настання епохи імператора Костянтина.
Це лише третя виявлена археологами церковна будівля, датована періодом, що передує часу, коли Костянтин узаконив християнство в Римській імперії. Друга така будівля знаходиться в Дура-Европосі в Сирії, а ще одна в місці, де, як вважається, знаходився будинок апостола Петра в Капернаумі. Ці дві будівлі були звичайними будинками, пристосованими для поклоніння.
Мозаїчна підлога була виявлена не в Тель-Мегіддо, де розташований знаменитий археологічний майданчик, а під час розбудови в’язниці за кілька кілометрів вниз дорогою. Мозаїка експонуватиметься в Музеї Біблії до липня, після чого буде повернута до Ізраїлю.
Зараз в американських музеях можна побачити несподівано багато експонатів, які стосуються біблійної археології. Окрім мозаїки з Мегіддо, Управління старожитностей Ізраїлю має в Музеї Біблії постійно діючу виставку під назвою «Люди Землі обіцяної», а також пересувну виставку, присвячену сувоям Мертвого моря, яка зараз знаходиться в Рейганівській бібліотеці в Каліфорнії.
Стела з Тель-Дана, де є перша відома згадка про дім Давида, до 5 січня експонується в Єврейському музеї в Нью-Йорку. А виставка «Розкопки світу Ісуса», частиною якої є суперечливий осуарій Якова з написом «Яків, син Йосипа, брат Ісуса», зараз знаходиться в Атланті.
Гребінець із слонової кістки, знайдений у Тель-Лахіші, на якому знаходиться найдавніший із відомих алфавітних написів, що складаються з цілих речень, експонуватиметься в Археологічному музеї Лінн Вуд у Теннессі з 27 січня. Він був на першому місці в нашому списку 2022 року.
Гордон Гов’єр пише про біблійну археологію для Christianity Today, веде археологічну радіопрограму «Книга та лопата» і є редактором журналу «Артіфакс».
