Три роки тому, 24 лютого 2022 року, Олег Магдич, пастор однієї позаденомінаційної української церкви, віз вантаж для українських військових на сході Донецької області. Він пам’ятає, як о 5 ранку він зупинився, щоб заправитися, і як раз тоді він і почув звуки російських обстрілів у трьох різних напрямках.
Почалося вторгнення.
Звуки вибухів підтвердили його побоювання: накопичення росіянами понад 100 000 солдатів біля північних і східних кордонів України було потрібне не просто для демонстрації сили й отримання переваг російським президентом Володимиром Путіним у переговорах, це був провісник нападу на Україну.
Якщо б того, що він почув, було б для Магдича недостатньо, він також ще й побачив вторгнення на власні очі. Російські літаки знижувалися й скидали бомби на український військовий пост у кілометрі від того місця, де він знаходився.
Магдич розповів Christianity Today, що тоді він негайно розвернувся та повернувся до Києва, щоб евакуювати свою родину та долучитися до захисту столиці. Протягом останніх трьох років він продовжує працювати на оборону своєї країни як капелан і командир добровольчого батальйону медичної евакуації.
Він також долучився до боротьби в соціальних мережах, де розміщує достатньо матеріалів із метою протидії російській брехні про війну.
«У них в армії є спеціальні підрозділи, завдання яких – виходити в інтернет і публікувати коментарі в соціальних мережах, – каже Магдич. – З цим важко боротися».
За останні три роки Магдич став свідком зростання інтенсивності кремлівської пропаганди. Він бачив, як американські євангельські християни та консервативні журналісти повторюють у якості фактів те, що, як він знає, не відповідає дійсності. Тепер він бачить, як навіть президент Сполучених Штатів став жертвою такої неправди.
Якось він сидів у бліндажі на передовій, коли прочитав пост Дональда Трампа в соцмережах, у якому він звинувачував Україну в розв’язанні війни – нібито Україна якимось чином спричинила це вторгнення.
«Я не міг повірити своїм очам, – сказав Магдич. – Спочатку я подумав, що це якийсь розіграш. Але потім я побачив ту саму новину в різних джерелах».
Воювати досить важко, каже Магдич. Але коли навіть ваші союзники повторюють за вашим ворогом брехню, яка тоді надія на перемогу?
У понеділок адміністрація Трампа пішла ще далі за публікації в соціальних мережах: Сполучені Штати розійшлися зі своїми європейськими союзниками й проголосували проти резолюції ООН щодо відповідальності за війну. ООН хотіла чітко зазначити, що Росія є агресором. США разом із Північною Кореєю, Білоруссю й Росією проголосували проти резолюції, у якій містилося це твердження.
Рішення Трампа покласти відповідальність на Україну означає велику пропагандистську перемогу Росії. З самого початку війни Кремль намагається пропагувати свою версію щодо природи й витоків війни.
На мітингу, який відбувся в березні 2022 року в Москві, Путін назвав вторгнення «спеціальною операцією», покликаною «спасти людей від геноциду». В інтерв’ю колишньому ведучому Fox News Такеру Карлсону в лютому минулого року він повторив свою брехню, навівши вигадані факти на виправдання вторгнення в незалежну країну.
У Росії пропаганда підкріплюється на рівні законодавства. Росіяни, що використовують слово війна замість спеціальної операції, ризикують отримати 15 років в’язниці.
Деякі росіяни відмовляються це приймати. За протести проти війни було позбавлено волі 15 000 осіб. Багато-хто залишив країну – відповідно до деяких оцінок від кількасот тисяч до 1 мільйону.
Інші, як-от Андрій Фурманов, продовжують говорити про несправедливість війни й відмовляються прийняти путінську версію подій. Фурманов регулярно запрошує до себе додому людей, щоб обговорити викривлені кремлівські наративи.
«Я достатньо сказав як публічно, так і приватно, щоб сісти на 15 років, – каже Фурманов. – Чесно кажучи, я приголомшений, шокований і вдячний Богу, що не потрапив до в’язниці. Поки що».
Фурманов працював над проповіддю, коли прочитав, як Трамп повторював брехню про початок війни. Він сказав Christianity Today, що відреагував так само, як і тоді, коли почув про незаконну анексію Росією Кримського півострова в 2014 році: він подумав, що це дурний жарт.
Для нього вся ця офіційна брехня виглядає як повернення старого Радянського Союзу. Він виріс за комунізму й служив у радянській армії наприкінці 1980-х років. Тоді він міг налаштувати свій військовий радіоприймач на іноземні радіопередачі й просто був вражений різким контрастом у наративах.
За його словами, радянські ЗМІ зображували президента Рональда Рейгана як «войовничого лідера, який прагне до війни й має намір посилити гонку озброєнь і поставити світ на межу ядерної катастрофи». Західні ЗМІ навпаки наголошували на дипломатичних цілях президентства Рейгана.
«Я завжди відчував, що з моєю країною щось не так, – каже він, – але ніхто ніколи не говорив мені правди».
Після розпаду Радянського Союзу та закінчення холодної війни він дізнався правду. Радянський уряд брехав; західним журналістам можна було довіряти.
Фурманов зазначив, що заяви, які робляться, зазнали змін із радянських часів. Зараз Путін стверджує, що він захищає християнський світ від морального занепаду Заходу, протидіє загарбницькій політиці НАТО та запобігає геноциду етнічних росіян. Але прагнення до повного контролю, навіть над правдою, дуже схоже.
У минулому році Путін забезпечив собі п’ятий президентський термін, що означає, що на посаді він перебуватиме щонайменше до 2030 року. Більшість його політичних опоненті або розпорошені, або мертві. Виглядає так, що президент може говорити все, що забажає, не боячись того, що хтось у Росії заперечить йому за допомогою конкретних фактів.
Й ось тепер президент Сполучених Штатів також говорить те, що й Путін.
Трамп кілька разів хвалив Путіна й неправдиво називав українського президента Володимира Зеленського «диктатором без виборів». Коли на минулому тижні на прес-конференції його запитали, чи є диктатором Путін, Трамп відмовився назвати цим словом російського лідера й сказав: «Я не розкидаюся такими словами».
Фурманов каже, що він хотів би, щоб американці зрозуміли, наскільки це є шокуючим.
«Лексику президента США та пропагандистів російських федеральних телеканалів практично неможливо розрізнити», – написав він у соцмережах.
Здається, що риторика Трампа теж має вплив. Раніше американські консерватори скептично ставилися до Путіна й Росії. Вони підтримували Україну. У 2022 році, через кілька місяців після початку війни, трохи більше 40 відсотків республіканців заявляли, що США надають занадто велику військову допомогу. За результатами опитування Інституту Ґеллапа, проведеного в грудні минулого року, рівень скептицизму значно підвищився. Тепер 67 відсотків республіканців упевнені, що США надто багато роблять для України.
Фурманов і Магдич кажуть, що кремлівська брехня працює. Вони вже втомилися розвінчувати численні фальшиві твердження – що президент України не дає провести вибори; що американська допомога Україні значно перевищує європейську; що Україна десь загубила 100 мільярдів доларів американської допомоги та інше.
Тим часом адміністрація Трампа майже не згадує про численні добре задокументовані звірства росіян. Більше 14 000 українців загинули в результаті першого російського вторгнення у 2014 році, і ще 46 000 загинуло з 2022 року, у тому числі 12 000 цивільних. Росіяни ґвалтували, катували й навмисне стріляли в цивільне населення.
Крім того, російські військові викрали близько 20 тисяч українських дітей.
Магдич не знає, чим закінчиться війна, але він хвилюється про те, що станеться з його родиною та церквою, якщо переговори завершаться на користь Росії.
Чи мобілізує Росія його сина, коли буде нападати на інші європейські країни? Чи буде Кремль переслідувати його дружину, яка є психологом і працює з українськими ветеранами? Чи закриють вони його церкву, бо це євангельська церква, яка не належить до російського православ’я?
«Ви можете сказати, що це перебільшення, – каже Магдич, – але саме це й сталося в кожному окупованому місті й селі, які знищують [росіяни]».
