Майї Михалюк здається, що вона не спала три роки. Не спала по-справжньому. Не спала міцним сном.
Російські нальоти на Київ відбуваються вночі. Але вона ніколи не знає, якою саме ніччю це станеться. На початку війни Михалюк із чоловіком щоразу бігли в імпровізоване укриття – у коридор між їхньою квартирою та квартирою їхньої дорослої доньки. Зараз вони залишаються в ліжку й моляться за захист від зроблених в Ірані дронів «Шахед», зроблених у Північній Кореї ракет «Hwasong-11A» і, звичайно ж, від зроблених у Росії інноваційних ракет «Калібр», «Іскандер 9K720», «Кинджал» та інших.
За словами Михалюк, київські діти можуть за звуком вибуху розрізняти види ракет та дронів.
Вона втомилася. Вона готова до миру.
Але вона не думає, що Президент Дональд Трамп відчуває те саме. Михалюк бачила відео, на якому він дорікав українському Президенту Володимиру Зеленському за те, що той недостатньо вдячний та не приймає російських умов миру. Вона чула, як він наказував українцям прийняти пропозицію про «припинення вогню прямо зараз» без жодних гарантій того, що Росія знову не порушить умов мирної угоди. На її думку, Трамп не намагається зупинити війну.
«Мова не йде про мир, – сказала Михалюк Christianity Today. – Це розмова з позиції сили».
Дипломатичний провал у Білому домі може означати критичний поворотний момент у війні. З початку вторгнення 2022 року Україна залежить від американської та європейської допомоги у відбитті агресії російської армії, яка є однією з найбільших армій світу, а також у захисті від бомбардувань, відключень електроенергії та в подоланні гострої нестачі в різних галузях. Але за кілька днів після суперечки в Овальному кабінеті Трамп призупинив усю військову допомогу.
Водночас українські християни кажуть Christianity Today, що життя продовжується. Вони виробили певні процедури та організували певну подобу нормальності. При цьому вони довіряють Богу.
«Коли ворог сильний і союзники тебе зрадили, Бог все одно всім керує, – каже Михалюк, дружина пастора, який із 1997 року займається насадженням церков в Україні. – Ми знаємо, що Він не кине в біді пригноблених».
Церква може стати фактором стійкості серед хаосу, тому багато євангельських громад внесли у свою роботу значні зміни, які допомагають їм продовжувати збиратися.
Церкви впровадили онлайн-зібрання, що допомагає не втрачати зв’язок із людьми, які були змушені залишити свої домівки через війну. Також було встановлено генератори, що дозволило запрошувати сусідів, які можуть зарядити тут телефони, випити чаю та почути Євангелію.
Більшість церков продовжують збиратися кілька разів на тиждень.
«Вони все одно проводять служіння, – каже Джон Ейде, який координує допомогу Україні в християнській організації Mission to the World. – А вечорами у вівторок у них проходять групи з вивчення Біблії. Є все, про що можна було б подумати: “Ну яка тепер від цього користь?”».
У Херсоні, місті на півдні України, розташованому там, де Дніпро є єдиним бар’єром між українцями та російськими військами, пресвітеріанський священик Володимир Баришнєв на мікроавтобусі збирає віруючих та відвозить їх на богослужіння. Зараз він починає цю недільну процедуру з того, що вмикає детектор дронів. Він бере його з собою в машину, а коли детектор спрацьовує, це означає, що йому потрібно швидко їхати в укриття. В ідеалі бажано знайти місце під якимось шляхопроводом.
Це деяке покращення порівняно з методом виявлення дронів, який він використовував до цього. Раніше під час руху він висував голову з вікна та оглядав небо на наявність БПЛА.
«Ось дивіться, якщо вам вдасться досягти припинення вогню прямо зараз, то говорю вам, що кулі перестануть літати, а ваших людей перестануть вбивати», – сказав Трамп Зеленському в Білому домі. Американський президент сказав, що припинення вогню було б «зб**са хорошою справою». Українські християни, з якими розмовляв Christianity Today, погоджуються, що це було б добре.
Але вони пам’ятають, як їхня країна 1994 року відмовилася від своєї ядерної зброї в обмін на обіцянки безпеки. І США, і Росія були з цим згодні. Але потім, у 2014 році, Росія вторглася до України та силою привласнила частину її території.
Також вони пам’ятають, що у 2015 році Росія знову погодилася на припинення вогню. Тоді було досягнуто угоди з 12 пунктів, включаючи обмін полоненими, відведення певного озброєння та дотримання українського законодавства на анексованих територіях.
Росія не виконала своїх зобов’язань. Москва неймовірним чином заявила, що вона навіть не є стороною угоди, і в 2022 році вдалася до повномасштабного вторгнення.
З того моменту загинуло понад 46 000 українських військових та понад 12 000 осіб цивільного населення.
Анна та Василь Фаєри особисто знали деяких із 290 осіб, які загинули під час нападу на Ірпінь, передмістя Києва, у якому проживає значна кількість євангельських християн. Колись це був центр християнської діяльності, іноді жартома званий «Вітоном України».
«Все було знищено, – каже Василь. – Було знищено підприємства, було знищено наш будинок».
2022 року, коли почалося вторгнення, Фаєри виїхали до столиці. Коли Збройні сили України повернули контроль над містом, вони повернулися до Ірпеня. Вони проживають у тимчасовому житлі і як можуть справляються з проблемами, що постійно створюються війною. Повітряна тривога не дає спати вночі та працювати вдень. Троє їхніх дітей, 4, 7 та 15 років, годинами сидять у бомбосховищах.
Вони хочуть відбудувати свою оселю, але потрібно дочекатися закінчення війни.
«Важко щось планувати, – каже Василь. – Щодня не знаєш, чи доживеш до завтра».
Тепер це нормально. Важко заснути. Потрібно дивитися в небо, чи не летять дрони. Твої діти вчаться розрізняти вибухи. Ти не плануєш чогось великого. І чекаєш, а в цей час американське керівництво голосно заявляє про припинення вогню, чого ти особисто просто не можеш сприймати всерйоз.
«Коли ти живеш у зоні бойових дій, кожна секунда твого життя може стати останньою, – каже Майя Михалюк. – Це змушує тебе зосереджуватися на найголовнішому – на поширенні євангельської звістки надії серед якомога більшої кількості людей».
