Юрій Сіпко став першою жертвою.
71-річний колишній президент Російського союзу євангельських християн-баптистів є одним із небагатьох російських релігійних лідерів, які публічно засуджують війну в Україні. Хоча світські активісти та кілька православних священиків уже потрапили до в’язниці за аналогічну позицію, донедавна жоден євангельський християнин переслідування не зазнавав.
Але 8 серпня влада висунула Сіпку звинувачення в публічному поширенні «завідомо неправдивої інформації» про російських військових. Силовики ввірвалися до його будинку й тимчасово затримали його сина. За тиждень Сіпка-старшого оголосили в розшук.
Він залишив країну ще 5 серпня, коли одержав певну інформацію від незалежних юридичних спостерігачів.
«Сонце світить, і я маю все, – сказав Сіпко в інтерв’ю Christianity Today, яке він дав, перебуваючи в безпечному місці в Німеччині. – Слава Господу, проблем не було, а поліція від мене далеко».
У певному поетичному ключі він висловив сподівання, що мрія Олександра Пушкіна, російського поета ХІХ століття, коли-небудь здійсниться:
Окови тяжкії впадуть,
Впадуть в’язниці – і свобода
Вас прийме радо біля входу,
І меч брати вам віддадуть.
Свою мужність Сіпко приписує Богові. Його антивоєнна діяльність знаходить своє натхнення в Євангелії від Матвія 10:28, де говориться, щоб ми не боялися тих, хто може лише вбити тіло. Будучи одночасно служителем Слова та громадянином Росії, він вважає своїм обов’язком викривати злочини.
Він уже давно чекав на свій арешт, але наполягає при цьому на своїй невинності.
«Це беззаконний закон, нав’язаний беззаконним режимом законослухняним людям, – заявив Сіпко. – Знищення України – це злочин. Мовчання – теж злочин».
Цими словами він кидає виклик майже всім своїм колегам із числа євангельських християн. На думку Сіпка, вони не лише зрадили своїх українських братів та сестер, але, підкорившись російській владі, зрадили Царство Боже. Він вважає, що їхня мовчанка ганебна.
Дізнавшись про звинувачення проти Сіпка, керівництво російських баптистів висловилося стримано.
Президент Союзу баптистів Петро Міцкевич заявив, що інформація «недостатня», і закликав молитися за Сіпка. Але, висловлюючись за «мир між народами» та подальше проголошення Євангелії, він нагадав, що саме під час гонінь Нерона апостол Петро написав: «Царя поважайте» (1 Петра 2:17).
Санкт-петербурзькі баптисти були більш прямолінійними. Громаду після арешту Сіпка охопив страх, і у своїй заяві вони пояснили, що Сіпко говорив виключно від свого імені, а не висловлював їхню «узгоджену позицію». Вони також попросили молитися, але наголосили: «влада не перешкоджає нам у головному, до чого ми покликані Господом».
Загалом страх, що виник серед російських євангельських християн, був виправданим. Звинувачення проти Сіпка супроводжувалися офіційною кампанією в ЗМІ, яка була спрямована проти протестантів загалом і натякала на їхній статус іноземних агентів. За даними центру «СОВА», проповіді Сіпка були названі «відвертою ворожою пропагандою», розробленою «американськими кураторами».
Christianity Today зв’язався з шістьма лідерами з Росії, щоб дізнатися про їхню реакцію з цього питання. Двоє з них попросили про анонімність.
«Все це призводить мене до думки, що тепер почнуться повноцінні гоніння на християн, – сказала одна християнська служителька. – Уряд намагається змусити замовкнути всіх, хто йому не підспівує, тому Юрій Кирилович виявив величезну мужність».
Вона сказала, що хоча Сіпко й «радикальніший», ніж вона сама, але в цілому вона згодна з тим, що він говорить. Вона рада, що він у безпеці, але разом із тим здивована, що владі знадобилося так багато часу, щоб висунути звинувачення.
Російські джерела підтвердили Christianity Today, що кампанія в ЗМІ з тих пір вщухла й масштабніших репресій не було. Але один християнський служитель усе ж висловив своє невдоволення.
«Ці журналісти мають відповідати за свої репортажі, – заявив Віталій Власенко, генеральний секретар Російського євангельського альянсу. – Ті, хто нас не знає, здивуються таким нашим характеристикам, а закон, тим часом, забороняє підбурювання проти релігій».
Власенко висловив свою солідарність із Сіпком як із колегою-баптистом і висловив упевненість, що справедливість переможе. Свобода слова закріплена в російському законодавстві, сказав він і висловив сподівання, що адвокати з-поміж євангельських християн стануть на захист Сіпка. На його думку, прикро, що під час війни суспільство поляризоване, розділилося на «вони» й «ми» та постійно запитує у вас, на чиїй ви стороні.
У березні 2022 року – через місяць після початку війни – Власенко виступив із заявою, у якій висловив «гіркоту та жаль» із приводу «воєнного вторгнення» та вибачився перед Україною. Згідно з кримінальним кодексом, за яким зараз звинувачують його колишнього керівника, слово «війна» офіційно заборонене.
Але він вважає, що Сіпко має ті ж недоліки, що й російське суспільство в цілому.
«Ми називаємо Юрія Кириловича російським пророком, – сказав він. – Але пророки мислять у чорно-білих тонах та іноді не бачать інших кольорів».
Будучи громадянами своєї країни, євангельські християни мають висловлювати «критичну солідарність» зі своїм народом, сказав Власенко. Він трохи розкритикував від’їзд Сіпка, заявивши, що керівникам церкви краще залишатися у своїй країні й працювати над об’єднанням братів і сестер, які мають різні думки. Проте він високо оцінює свого колишнього президента як людину «завжди прямолінійну», яку поважають навіть її вороги.
Не те щоб це врятувало Сіпка.
«Він дуже сміливий, – сказав Власенко. – Але він може втратити голову, як Іван Хреститель».
Один із опитаних не погодився з позитивною оцінкою Сіпка.
«Грубо кажучи, він був людиною непередбачуваною, – сказав Білл Йодер, церковний журналіст американського походження на пенсії. – Я думаю, що йому найкраще бути на Заході».
За його словами, хоч Сіпко й користується повагою багатьох парафіян, протягом останнього десятиліття він викликав суперечки серед баптистського керівництва. Проживши 21 рік у Росії, Йодер отримав громадянство у 2021 році. Він каже, що Сіпко поводиться чесно і діє відповідно до своїх переконань, але також він зазначив, що звинувачення не стали несподіванкою.
«Це не наша справа – бажати перемоги іншій стороні, але Юрій пішов далі та почав підтримувати Україну, – каже Йодер. – І з богословської точки зору він перебуває на межі лояльності до влади».
Щодня Йодер молиться за мир та примирення з українськими віруючими, визнаючи, що війна, яку веде Росія, «суперечить міжнародному праву». Але Сполучені Штати, на його думку, гірші, оскільки, як він вважає, вони просуваються на схід шляхом розширення НАТО й беруть участь у десятках збройних сутичок у всьому світі. Конфлікт складний і Україна далеко не безвинна, сказав Йодер. Обом сторонам потрібно буде пробачити одне одного.
«Я бажаю Юрію та його родині всього найкращого, – сказав Йодер. – Я не вважаю, що він мені не брат, але він залишив свою церкву».
Сіпко був у сім’ї одним із 12 дітей і в дитинстві став свідком того, як його батька, який був баптистським пастором, радянська влада ув’язнила на п’ять років. Заступником керівника Російського союзу баптистів його було вперше обрано 1993 року, а з 2002 по 2010 рік він обіймав посаду президента союзу. Він назвав російське вторгнення до Грузії у 2008 році початком придушення інакодумства в Росії, а також сказав, що «менталітет приреченості» протягом поколінь був характерною рисою його народу.
Серед небагатьох, хто говорив про таке відверто, були письменники та поети, такі як Толстой, Достоєвський та Пушкін. Але, незважаючи на сотню років молитов за Росію, коли 1991 року прийшла свобода, місцеві віруючі, за словами Сіпка, виявилися «безпорадними». На тлі пропаганди, яка зображала Захід як землю з порожніми церквами та гомосексуальним духовенством, навіть переслідування Свідків Єгови багато росіян сприйняли за захист істинної віри.
«Ці ідеї знайшли благодатний ґрунт серед євангельських християн, – сказав Сіпко. – А потім, смиренно підкоряючись владі, вони повстали проти своїх братів і перетворилися на лиходіїв».
Роман Лункін, директор Центру з вивчення проблем релігії та суспільства Інституту Європи Російської академії наук, вважає, що Сіпко надто сильно відхилився в бік Заходу. Він протиставляє баптистського лідера Сергію Ряховському, президенту Російського союзу християн віри євангельської. Обидва пастори демократичні, сказав Лункін, але останній виступає з патріотичними заявами та послідовно підтримує державу – на зразок республіканців у Америці.
Крім того, він підозрює, що йдеться про масштабніші події.
За словами Лункіна, Сіпко об’єднав зусилля з Альбертом Раткіним, колишнім віце-президентом Союзу п’ятидесятників, виключеним із деномінації за критику підтримки Ряховським війни. Раткіна викликали для надання свідчень проти баптистського пастора, а в якості доказів були використані повідомлення Сіпка в його соціальних мережах. Але Лункін вважає, що більшою мішенню цілком може бути Раткін, іноземна підтримка якого турбує Кремль і може бути використана для того, щоб зганьбити євангельських християн у цілому.
На даний момент, за його словами, Раткіну сказали мовчати.
«Російській владі не потрібний Сіпко, – сказав Лункін, – ось чому йому дозволили виїхати за кордон».
Але звинувачення проти Сіпка серйозні. Андрій Ширін, росіянин, доцент богослов’я семінарії Леланда, баптистської установи у Вірджинії, зазначає, що з моменту створення Союзу баптистів у 1944 році Сіпко став першим його керівником, якому було пред’явлено звинувачення. Хоча Росія, ймовірно, відклала пред’явлення звинувачень на якийсь час, щоб не провокувати реакцію ширшої екуменічної спільноти, але яку б популярність не мав Сіпко серед парафіян, за словами Ширіна, вона залишалася на рівні захоплення.
«Баптисти схильні обмежувати свою пророчу відповідальність мораллю та свободою сповідувати свою віру, – сказав він. – Брат Сіпко розширив це поняття, включивши до нього державну політику, але мало хто з євангельських лідерів готовий слідувати за ним».
Яким би демократичним не був колись Ряховський із Союзу п’ятидесятників, каже Ширін, тепер він справляє враження опортуніста, який прагне залишитися при владі. І хоча позиція Сіпка щодо України знаходить відгук на Заході, його культурні погляди в багатьох відношеннях можуть бути сприйняті як надто традиційні.
Але не для Віри Ізотової, яка до 2018 року обіймала посаду голови жіночого служіння в Союзі баптистів.
«Юрій Кирилович вітав навчання та служіння жінок, – сказала вона. – Він був пристрасним, відданим і смиренним служителем Божим».
Коли Сіпко був президентом Союзу баптистів, вона якраз закінчила Міжнародний біблійний інститут додаткової освіти й пізніше з любов’ю згадувала його промову, у якій він хвалив втечу жінок із «кухні» на служіння. Він любив молитися зі своїми «російськими сестрами», додала вона, і підтримував її в її нинішній роботі директора фонду «Пшеничне зерно», який допомагає знедоленим людям та дітям з особливими потребами. Сіпко вважав, що церква має впливати на суспільство й проповідував Євангелію по всій Росії.
Але вона відмовилася коментувати висунуті проти нього звинувачення.
«В останні роки я з ним на цю тему не спілкувалася, – сказала Ізотова. – Але перш ніж написати [цю відповідь], я молилася й постила, щоб Бог направив мене».
Деякі лідери, за словами Сіпка, керуються «прагматичними розрахунками», коли не висловлюються щодо його справи. Інші приватно висловили йому свою підтримку. Але в жодному разі він не ображається.
«Я не очікував, що хтось підтримає мене публічно, – сказав Сіпко. – Я несу повну відповідальність за свої дії».
Але один із євангельських лідерів підтримав його, хоч і попросив опублікувати його відповідь під псевдонімом.
«Сіпко чесно й прямо оцінює ситуацію як в Україні, так і в Росії, – сказав Іван Пастухов, який побажав залишитися анонімним, щоб захистити своє служіння. – Його справа є суворим попередженням про високу ціну за відмову від підтримки влади».
На його думку, близько 40 відсотків російських євангельських християн виступають проти війни. Пастухов зазначає, що звинувачення було висунуто незабаром після червневого заколоту Групи Вагнера Євгена Пригожина й незадовго до майбутніх президентських виборів у березні 2024 року. Готується ґрунт для безперешкодного переобрання Володимира Путіна, тоді як Сіпко та євангельські християни загалом, на думку Пастухова, можуть стати цапами-відбувайлами за будь-які потенційні суспільні збурення.
У цьому контексті він має прохання до християн на Заході.
«Вийдіть за рамки молитов і почніть змістовний діалог із керівниками російської церкви, – просить Пастухов, відзначаючи їхню ізоляцію. – Численні давні зв’язки між Сходом та Заходом зникають та потребують термінового відновлення».
Сіпко повністю з цим погоджується.
«Конфліктуючі сторони не зможуть відновити стосунки без посередника, – сказав він у відповідь на цю думку. – Міжцерковне спілкування життєво важливе, і при цьому необхідне терпіння».
Воно, безумовно, знадобиться Сіпку під час перебування в Німеччині. Він спокійний, поряд із ним знаходиться його дочка, одна з його десяти дітей. Але від Пушкіна він звертається до отців-пустельників, перефразовуючи авву Ісаю Скитського: «Праця без молитви – рабство, а молитва без праці – жебрацтво». Він продовжує займатися правозахисною діяльністю, часто публікуючи повідомлення у Facebook.
Але чи повернеться він колись у Росію?
«Життя ж наше на небесах, а тут ми приходьки та подорожні, – сказав Сіпко, посилаючись на 1 Петра 2:11. – Я готовий померти за межами своєї батьківщини».
