Кадри атаки ХАМАСу 7 жовтня 2023 року та її наслідків назавжди закарбувалися в пам’яті Ізраїля Почтаря.
Почтар, пастор громади Бейт-Халлель у місті Ашдод, Ізраїль, згадує ранкові сирени, через які він прокинувся та почав вдивлятися у вікно своєї квартири на 30-му поверсі багатоквартирного будинку. Він спостерігав, як із Гази, розташованої за 40 км на південь, летіли ракети. У сусідньому Ашкелоні з будівель клубочився дим.
У соціальних мережах він побачив відео, на яких терористи ХАМАСу вбивають ізраїльських поліцейських. Він подумав, що це фейк.
Лише після того, як із новин він дізнався про те, що бойовики ХАМАСу жорстоко вбили більше десяти літніх ізраїльтян, які зібралися для поїздки до Мертвого моря, він осягнув той жах, що розгортався на його очах: 1200 загиблих та 251 заручник, докази зґвалтувань, тортур та спалення живцем цілих сімей.
Коли він відвозив одного з своїх синів до сусідньої військової бази на службу в рамках масового призову, він бачив страх і розгубленість в очах солдатів. «Ніхто не посміхався і ніхто не жартував», – зазначив Почтар. Він помолився за сина, попрощався з ним і розплакався.
Потім він почав думати над тим, як його церква може служити наляканому та зламаному населенню.
Чотири місяці по тому Фавзі Халіль, керівник служіння гуманітарної допомоги церкви Каср ель-Добара в Каїрі, відвідав кордон Єгипту з Газою, де став свідком страждань палестинських біженців.
Палестинці, які потрапили під ізраїльські удари по Газі, перетнули кордон і пішли до єгипетського міста Шейх-Зувейд, де поселилися в спортивному центрі, який був переобладнаний на польовий шпиталь. За оцінками, на підлозі лежало близько 300 поранених, багато з яких були без кінцівок. Це нагадало Халілю сцену з фільму «Звіяні вітром», де сотні поранених солдатів Громадянської війни лежали на підлозі залізничного вокзалу.
Він чув, як люди стогнали та кричали від болю. Зараз він жалкував, що не має медичної освіти. «Тоді Святий Дух промовив до мого серця: “Просто нагодуйте їх”», – сказав Халіль.
Він повернувся до Каср ель-Добари, найбільшої протестантської церкви на Близькому Сході, яка налічує понад 9000 членів, і започаткував служіння палестинським біженцям.
Минуло два роки, Газа лежить у руїнах. Десятки ізраїльських заручників залишаються в полоні, 20 із них вважаються живими. За даними Міністерства охорони здоров’я Гази, керованого ХАМАСом, яке у своїй звітності з кількості загиблих не розрізняє цивільних осіб та комбатантів, протягом війни загинуло понад 67 000 палестинців. У світі поглибилася ізоляція Ізраїлю, оскільки все більше західних країн визнають палестинську державу.
Минулого тижня під час візиту прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху до Білого дому президент США Дональд Трамп виклав мирний план із 20 пунктів і дав ХАМАСу «три-чотири дні», щоб прийняти його, інакше на ХАМАС чекатиме «дуже сумний кінець».
Цей план, який Ізраїль прийняв негайно, передбачає звільнення всіх заручників протягом 72 годин після схвалення плану ХАМАСом із подальшим звільненням 250 палестинських в’язнів, які відбувають довічні терміни, та 1700 палестинців, затриманих після нападів 7 жовтня. У рамках плану арабські та мусульманські країни погодилися допомогти роззброїти ХАМАС, від чого ця терористична група неодноразово відмовлялася. Рада іноземних посадовців на чолі з Трампом контролюватиме створення перехідного уряду.
У п’ятницю ХАМАС прийняв деякі складові цього плану, включаючи звільнення всіх заручників та ліквідацію своєї структури влади в Газі, але заявив, що інші пункти потребують подальшого обговорення. У понеділок Ізраїль та ХАМАС провели непрямі переговори в Єгипті з метою узгодження розбіжностей.
Попри невизначеність, місцеві християни продовжують поширювати послання надії. І Почтар, і Халіль кажуть, що вони бачили, як через страждання діє Бог.
Після отримання фінансування від World Relief на початку 2024 року Халіль та команди з його каїрської церкви почали щотижня їздити до північного Синаю. Вони возили їжу, ковдри, одяг та ліки палестинцям, які прибули до Єгипту та мали обмежені ресурси.
Один журналіст із Гази розповів Халілю про п’ятьох палестинців у Каїрі, яким потрібна була допомога. Церква забезпечувала їх їжею та допомагала з орендою житла. Інформація про це почала поширюватися.
«Ці п’ятеро людей розповіли 50 іншим про цю божевільну церкву, яка приходила, відвідувала їх, плакала разом із ними та годувала їх, – сказав Халіль. – Потім ці 50 розповіли ще 500». Сьогодні 600 членів церкви щотижня відвідують 5000 будинків палестинців у Каїрі.
За деякими оцінками, станом на 2024 рік кількість палестинських біженців у Єгипті становила близько 100 000, але Халіль вважає, що поточна кількість удвічі більша. Він зазначив, що більшість із них не мають належних документів для роботи або зарахування дітей до школи.
В одній із конференц-зал Каср ель-Добари Халіль вітає Імам Саад, палестинку, яка 25 років працювала в лікарні міста Газа у сфері жіночого здоров’я. В її очах можна було бачити горе останніх двох років, коли вона була біженкою та повинна була турбуватися про свою сім’ю в Газі та якось виживати в Каїрі без джерел доходу.
Її знайома в Газі зв’язала її з церквою для отримання підтримки. «Ви поважаєте нас як палестинців», – сказала вона Халілю з удячністю.
Церква уникає масового скупчення людей під час розподілу допомоги. «Ми знаємо, що глибоко в душі вони потребують молитви, і їм потрібно, щоб ви плакали разом з ними, – пояснює Халіль. – Вони не плачуть, коли перебувають у великій кімнаті, але коли ви відвідуєте їх у них удома, вони плачуть і плачуть, а також розповідають багато історій».
Під час одного з недавніх таких домашніх візитів Халіль зустрів чоловіка з Гази, паралізованого через поранення в шию. Він перетнув кордон і жив у Каїрі зі своїм дідусем. Цей дідусь плакав, коли приїхав Халіль. Він сказав, що боїться, що після його смерті онук залишиться сам, і був радий бачити когось, хто готовий допомогти.
«Я сказав йому: “Церква – твій дім”», – сказав Халіль, а по його щоках котилися сльози. Церква надала йому спеціалізований інвалідний візок, що має допомогти йому в повсякденному житті.
За словами Халіля, протягом останніх двох років служіння палестинським біженцям, більшість із яких є мусульманами, ніхто не відмовився від допомоги церкви.
Тим часом в Ізраїлі волонтери з громади Бейт Халель, яку Почтар заснував 17 років тому, також відвідують людей у їхніх домівках. Протягом першого року війни група зі 120 членів церкви допомагала літнім людям та молодим матерям, чиїх чоловіків було призвано служити в Армію оборони Ізраїлю.
Одягнувши шоломи та бронежилети, вони доставляли їжу, воду та інші предмети першої необхідності, коли людям було надто небезпечно залишати свої домівки чи бомбосховища. За останні 24 місяці ліванська «Хезболла», єменські хусити та тегеранський режим запустили по цивільних об’єктах в Ізраїлі десятки тисяч ракет, снарядів та безпілотників.
«Складність полягає в тому, що треба прокидатися вночі та бігти з дітьми до бомбосховища. Це особливо важливо для тих, хто має менше коштів і живе в дешевших квартирах, – казав Почтар у перші місяці війни. – Ми намагаємося відвідувати їх протягом дня та приносити їм їжу, ми молимося за них та надаємо іншу підтримку».
Останнім часом представники цього служіння доставляють їжу, бронежилети, матраци та інші речі солдатам, які служать по всій країні. За останні два роки загинуло понад 1000 співробітників ізраїльських сил безпеки, включаючи сина старійшини з громади Почтаря, який загинув під час першого нападу ХАМАСу.
Почтар сказав, що з початком війни ізраїльтяни почали шукати Бога. «Багато хто був розчарований урядом, нашими військовими, бо військові не були готові їх захистити, – пояснив він. – Але це спонукало людей шукати небесної допомоги».
Почтар бачить збільшення кількості людей, які приходять до його громади з питаннями про віру. Зростання відбувається й в інших сферах. Усе більше молодих людей із його громади одружуються – ця тенденція спостерігається по всій країні.
«Ця війна допомогла багатьом переоцінити своє життя, і багато хлопців роблять пропозицію своїм подругам та одружуються, – сказав Почтар. – Тож тепер у нас бебі-бум».
Сьогодні, коли він через вікно дивиться на Газу, він рідко бачить, як з анклаву летять ракети. На нічному горизонті стало менше вогнів, оскільки в ході наступу Ізраїлю було знищено дві третини інфраструктури Гази.
Він молиться за своїх двох синів, які продовжують служити в Армії оборони Ізраїлю, та за звільнення заручників, що залишилися в Газі.
Оскільки ще нічого не відомо щодо майбутнього мирного плану Трампа, і Почтар, і Халіль моляться за зміни в серцях місцевих жителів.
«Якщо євреї стануть християнами і мусульмани стануть християнами, тоді запанує Божий мир, – каже Халіль. – Я хочу, щоб лідер ХАМАСу жив у мирі та знав Христа. І щоб найрадикальніший правий єврейський лідер також знав Христа та жив у мирі».
