26 червня 2000 року канал ABC показав документальний фільм під назвою «Пошук Ісуса». Ведучий Пітер Дженнінгс запитував ліберальних і консервативних дослідників раннього християнства про історичні відомості, які ми маємо щодо життя, смерті й воскресіння Ісуса. Фільм закінчувався вражаючою заявою дослідниці Нового Заповіту Паули Фредріксен, яка сама не є християнкою.
The Bedrock of Christianity: The Unalterable Facts of Jesus' Death and Resurrection
Lexham Press
272 pages
$13.49
Коментуючи явлення Ісуса після воскресіння, Фредріксен сказала:
Я знаю, що вони стверджують, що бачили воскреслого Ісуса. Це те, що вони кажуть, і всі пізніші історичні свідчення, які ми маємо, підтверджують їхнє переконання, що вони бачили саме це. Я не кажу, що вони дійсно бачили воскреслого Ісуса. Мене там не було. Я не знаю, що вони бачили. Але як історик я знаю, що вони таки щось бачили.
Іншими словами, вона визнає, що наявні історичні свідчення підтверджують, що послідовники Ісуса, як-от Марія Магдалина, Його брат Яків, Петро та інші Його учні, і навіть ворог (Павло) були абсолютно впевнені, що розп’ятий Ісус явився їм, живий, воскреслий із мертвих.
Фредріксен не єдина припускає, що ці послідовники напевне бачили щось. Практично кожен західний дослідник Біблії, незалежно від релігійного походження, погоджується, що перші послідовники Ісуса вірили, що він являвся їм живим. Саме це стало причиною виникнення найбільшої релігії світу. У результаті цих з’явлень єврейські рибалки почали проголошувати натовпу в Єрусалимі, що «Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми» (Дії 2:32). Тепер, через дві тисячі років, звістку про смерть і воскресіння Ісуса проголошують мільярди християн майже в кожній країні та майже кожною мовою, що існує на планеті Земля.
Що ж бачили всі ці свідки?
Засадниче віросповідання
Відповідно до найдавнішого наявного джерела, у якому йдеться про смерть і воскресіння Ісуса, цієї прихованої перлини з 1-го до коринтян 15, Ісус явився багатьом людям і групам людей, а також принаймні одному ворогу. Ця віровчительна традиція, на думку практично всіх учених, з’явилася протягом приблизно п’яти років після смерті Ісуса. Завдяки цьому джерелу ми можемо бачити перші роки християнського руху в Єрусалимі та засадниче віросповідання перших послідовників Ісуса.
Ось, що говорить Павло в 1-му до коринтян 15:3–8:
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з’явився нараз більше як п’ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. Потому з’явився Він Якову, опісля усім апостолам. А по всіх Він з’явився й мені, мов якому недородкові.
Цей перелік з’явлень Ісуса після воскресіння не має собі рівних у Новому Заповіті й навіть у всій стародавній літературі. З цього переліку ми дізнаємося, що Ісус явився трьом людям: Кифі (Петрові), своєму головному учневі, Якову, своєму брату, і Павлові, своєму колишньому ворогу. Також ми дізнаємося, що він явився трьом групам людей: дванадцятьом (учням, крім Юди), більше 500 перших послідовників і всім апостолам.
Те, що Ісус явився більш ніж 500 чоловікам і жінкам одночасно, є справді цікавим твердженням. Павло сміливо ставить на карту свій авторитет, коли каже, що більшість із них досі живі. Він фактично запрошує членів коринтської церкви поїхати до Єрусалиму та поговорити з цими свідками та з’ясувати для себе, що це означало – побачити воскреслого Ісуса. Отже ми бачимо, що надійні свідчення очевидців про воскреслого Ісуса були легко доступними протягом кількох десятиліть після Його воскресіння. Як зауважив Г. К. Честертон у «Вічній людині»: «Це така істина, яку важко пояснити, тому що це факт, але це такий факт, підтвердити який ми можемо попросити свідків».
Марія Магдалина також належить до ключових очевидців, оскільки до неї також можна було легко звернутися з запитанням про її спілкування з воскреслим Ісусом. Як пише дослідник Нового Заповіту, агностик Барт Ерман у книзі «Як Ісус став Богом»: «важливо, що Марія Магдалина займає таке місце в усіх євангельських розповідях про воскресіння, хоча більше про неї в Євангеліях практично не згадується. Вона згадується лише в одному уривку в усьому Новому Заповіті у зв’язку з публічним служінням Ісуса (Луки 8:1–3), але вона завжди першою сповіщає, що Ісус воскрес. Чому так? Одне з імовірних пояснень полягає в тому, що вона також бачила Ісуса після Його смерті». Марія Магдалина отримала високу честь не лише бути першою людиною, яка побачила воскреслого Ісуса, але й першою проголосити: «Я бачила Господа!» (Івана 20:18).
Що б не побачили ці очевидці, це змінило їхнє життя настільки, що вони були готові за це страждати й померти. У 2-му до коринтян 11:23–33 Павло розповідає про свої майже щоденні страждання через переконання, що Ісус явився йому. Його били, ув’язнювали, побивали камінням, морили голодом, він тонув у морі та щодня піддавався різним злим небезпекам під час подорожей Римською імперією.
Ми також маємо переконливі історичні докази того, що деякі ключові очевидці через свою віру стали мучениками. Петро, наприклад, був розп’ятий. Якова забили камінням. Павла обезголовили. Що б вони не побачили, за це варто було віддати життя. Вони запечатали свої свідчення своєю кров'ю.
Чарівна паличка «масової істерії»
Щоб якось пояснити з’явлення Ісуса після воскресіння, деякі вчені припустили, що очевидці просто мали галюцинації.
У своїй чудовій книзі «Воскресіння Ісуса» дослідник Нового Заповіту Дейл Еллісон робить огляд наявних наукових досліджень та літератури про галюцинації. Він робить висновок, що в задокументованих випадках є чотири таких речі, які або не трапляються зовсім, або трапляються вкрай рідко, коли мова йде про галюцинації. По-перше, галюцинації рідко спостерігаються в кількох осіб або групи людей протягом тривалого періоду часу. По-друге, галюцинації рідко спостерігаються у великих груп людей, особливо в груп більше восьми осіб. По-третє, після галюцинацій люди ніколи не стверджували, що воскресла мертва людина. І по-четверте, галюцинації не стосуються ворогів людини. (Ми також можемо додати той факт, що галюцинації, як правило, не спричиняють виникнення глобальних рухів чи світових релігій.)
Проте у випадку воскресіння Ісуса всі ці рідкісні або, здавалося б, неможливі обставини якраз і виникали.
Еллісон робить переконливий висновок: «Виходить, це дійсно факти, і виникає питання, як ми їх пояснимо. Апологети віри кажуть, що всі повідомлення про те, що Ісуса бачили, є об’єктивними. Одна людина може мати галюцинації, але щоб дванадцять одночасно? І потім десятки людей протягом тривалого періоду часу? Це справедливі питання, і помах чарівної палички «масової істерії» не змусить їх зникнути».
Обережний агностицизм
Єдиною іншою відповіддю, яку дають поважні вчені, які вивчають ці переконливі історичні свідоцтва, є якийсь із варіантів відповіді: «Я не знаю». Подібно до Фредріксен, відомий дослідник Нового Заповіту Е. П. Сандерс також дотримується цього обережного агностичного підходу, коли пише в «Історичній постаті Ісуса»: «Те, що послідовники Ісуса (і пізніше Павло) мали досвід, пов’язаний із Його воскресінням, на мою думку, є фактом. Яка реальність спричинила цей досвід, я не знаю».
Джордан Пітерсон, відомий професор психології з Університету Торонто, також належить до цієї категорії. Він не підтверджує й не заперечує історичності воскресіння Ісуса. На пряме запитання, чи Ісус буквально воскрес із мертвих, Пітерсон відповів: «Мені потрібно подумати про це ще приблизно три роки, перш ніж я навіть наважуся дати хоч якусь відповідь, окрім тієї, що я вже дав».
Позиція обережного агностика гідна поваги. Навіть перші апостоли не повірили повідомленню про воскресіння, коли жінки вперше сказали їм про це (Луки 24:8–11). Але якщо хтось подібний до Пітерсона, хто має відкритий розум і серце, піде туди, куди його ведуть докази, я переконаний, що він опиниться біля ніг воскреслого Ісуса й проголосить разом із Хомою: «Господь мій і мій Бог!» (Івана 20:28).
Як переконати Гораціо
Надзвичайна природа воскресіння Ісуса нагадує мені мою улюблену сцену в шекспірівському «Гамлеті». П'єса починається з «дива дивного», тобто з появи померлого батька Гамлета перед Бернардо та Марцеллом, а потім і перед другом Гамлета Гораціо. Гораціо є скептиком, і Гамлет кидає виклик його невір’ю в надприродне в такій розмові (у перекладі Леоніда Гребінки, прим. перекл.):
Гораціо: О ніч і день! Дива, дива, та й годі!
Гамлет: Нехай дива, та ви їм не дивуйтесь.
Гораціо, на світі більше тайн,
Ніж вашій вченості хоч би приснилось.
Шекспір говорить через Гамлета, закликаючи нас очікувати неочікуваного. Чекати дивного та надзвичайного. Справді то є диво дивне, що привид батька Гамлета з’являється людям, але не відкидайте цей факт лише з цієї причини. Ваша філософія (у перекладі Гребінки – «вченість», прим. перекл.) має вміщувати надприродне. У нашому чудовому світі (і за його межами) відбувається більше, ніж ви можете собі уявити. Якщо ваша філософія не вміщає дивовижне й надзвичайне, тоді вам потрібна нова філософія.
Ми повинні бути відкритими до тверджень про чудеса, як стародавні, так і сучасні. У нашій філософії має бути місце для несподіваного, дивного та надзвичайного. І все ж найважливішим запитанням, яке потрібно поставити щодо будь-якого твердження про чудо, є таке: «Які є докази?»
Ми побачили, що навіть найбільш скептично налаштовані вчені вважають вагомими історичні свідчення про те, що велика кількість людей вірили, що вони бачили воскреслого Ісуса. Усі докази, які ми маємо, свідчать про те, що очевидці воскресіння були надійними та чесними. Чому їм не вірити?
І якщо це не переконає нашого сучасного Гораціо, тоді ми можемо піти далі й викликати дванадцятьох і ще понад 500 осіб, які бачили воскреслого Месію.
Ми навіть можемо вийти за межі першого століття й дослідити, як віра у воскресіння Ісуса заклала основи всієї західної цивілізації, надихнувши деякі з найвизначніших досягнень у світі мистецтва, літератури, музики, кіно, філософії, моралі та етики. Це що, усе засновано на брехні?
І якщо цього ще недостатньо, тоді нехай наші сучасні Гораціо подивляться на мільярди людей по всьому світу, які охоче свідчать про те, як живий Христос змінив їхнє життя. До них належать інтелектуальні гіганти, які навернулися до християнства з усіх світових релігій (а також з атеїзму та агностицизму). У Христі вони знайшли всі скарби мудрості й знання.
На Великдень ці мільярди людей проголошують ту саму звістку, яку апостоли проголошували в день П’ятидесятниці: «Бог Ісуса цього воскресив, чого свідки всі ми!»
Зараз як ніколи ваша родина, друзі та сусіди шукають надію в цьому темному й ураженому хворобами світі. Живий Христос є єдиною надією для всіх нас. Перед тим, як Великдень зникне в метушні повсякденного життя, запитайте свого сусіда: що (чи кого) бачили всі ті свідки?
Вони бачили втілену надію, нове творіння, життя в його повноті, Бога в тілі.
Це справді диво дивне! Заохочуйте своїх скептично налаштованих друзів не зупинятися на «я не знаю». Нехай вони привітають воскреслого Ісуса.
Джастін Бас є професором Нового Заповіту в Йорданській євангельській теологічній семінарії в Аммані, Йорданія, і автором книг «Основи християнства: незмінні факти про смерть і воскресіння Ісуса» (Lexham Press) та «Битва за ключі: Об’явлення 1:18 і зішестя Христа в підземний світ» (Wipf and Stock).
–
