Роками, коли Регіна Мукасімпунга сиділа на служінні в церкві, їй було важко зосередитися на чомусь іншому, окрім завдання, яке чекало на неї після завершення служіння: принести воду.
Ця нескінченна робота домінувала в житті руандійських селян, змушуючи їх виходити з каністрами з дому ще до сходу сонця й довго йти в темряві горбистою місцевістю, щоб дістатися до джерела. Там, під час наповнення своїх ємностей, вони часто змагалися з іншими родинами, бо кожен відчайдушно прагнув якомога швидше покінчити з цією роботою.
«Ми прокидалися о 5 ранку, щоб набрати води, на що часто витрачали по дві години. Коли ми закінчували цю роботу, то вже були виснажені, – розповідає нам Мукасімпунга у своєму будинку в окрузі Гікумбі, приблизно за 60 кілометрів на південь від столиці Кігалі. – Ми не могли продуктивно займатися сільським господарством».
Мукасімпунга та її чоловік, Фулгенс Ндемейє, залучили на допомогу своїх трьох дітей, але робота могла тривати так довго, що діти спізнювалися до школи, за запізнення отримували догани та незадовільні оцінки й погано вчилися вдома.
Потім, у 2021 році, організація World Vision (Світове бачення) відкрила станцію водопостачання приблизно за 50 метрів від їхнього дому. Життя змінилося миттєво: тепер кожен міг почати свій день вчасно, частіше приймати душ і прати одяг. Мукасімпунга та Ндемейє могли вирощувати помідори цілий рік, а не лише під час сезону дощів. Вони змогли потроїти раціон води для худоби, тому їхня корова почала давати більше молока, яке тепер вони могли продавати своїм сусідам. Економічне становище сім'ї настільки покращилося, що вони змогли вступити до ощадної групи.
Історія Мукасімпунги та Ндемейє лише одна з багатьох подібних. Подібні історії трапляються в Руанді знову й знову. Таким чином змінилося повсякденне життя одного мільйона людей у цій 13,4-мільйонній країні, і все це завдяки угоді, досягнутій колишнім генеральним директором World Vision Річардом Стернзом.
Стернз зустрівся з прем’єр-міністром Руанди Едуардом Нгіренте у 2018 році, і вони домовилися, що організація впровадить п’ятирічний план і зробить Руанду першою країною, що розвивається, де б у всіх був доступ до чистої води. Реалізація плану розпочалася з 39 секторів, де на той час працювала World Vision. Відтоді організація співпрацює з урядом і вже досягла загального базового охоплення водопостачанням у цільових секторах.
У 2023 році, уже за нинішнього генерального директора Едгара Сандовала, організація святкувала досягнення важливої віхи програми: тепер мільйон руандійців мають чисту воду в межах 500 метрів від своїх домівок.
«Доступ до найнеобхідніших речей, таких як чиста вода, створює рівні можливості, дає дітям змогу завершити освіту та відкрити в собі дані Богом дари, – написав Сандовал. – Виконуючи цю роботу разом в ім’я Ісуса, ми демонструємо справжнє значення перемоги… та той факт, що Христос прийшов започаткувати нове царство, де перемагає надія».
30 років партнерства
30-річна історія World Vision у Руанді, а служіння почалося з моменту завершення геноциду в 1994 році, дозволила організації створити в країні масштабну фізичну та соціальну інфраструктуру. World Vision Rwanda є найбільшою неурядовою організацією в країні, вона має середній річний бюджет у 34 мільйони доларів США, і лише шестеро з її 303 співробітників не є громадянами Руанди. Вона також є найбільшим неурядовим партнером країни в забезпеченні населення чистою водою.
Після того, як у 2018 році стартувала ініціатива з загального базового водопостачання, представники World Vision зустрілися з керівництвом округів, у яких розташовані 39 секторів, де працює організація, щоб визначити цілі роботи. Вони підписали меморандуми про взаєморозуміння, в яких було зазначено, що World Vision забезпечить 60 відсотків витрат на проект, а уряд – інші 40 відсотків.
«Якщо ви просто подивитеся на шлях країни з 1994 року до сьогодні, то розвиток інфраструктури, порівняно з іншими країнами, відбувався дуже швидко, – сказала Полін Окуму, національний директор World Vision Rwanda. – Ми намагаємося донести ось що: ми маємо будувати нашу країну. Коли ми ставимо цілі, ми робимо це цілеспрямовано».
Для інженерів першим кроком у створенні інфраструктури для подачі чистої води є вивчення топографії регіону та визначення того, чи потрібно будувати насосну станцію чи можна подавати воду самопливом, каже Муребвайрі Марі Леонсе, технічний керівник програми World Vision WASH (Water Sanitation and Hygiene; «Водопостачання, санітарія та гігієна»). Інженери повинні спроектувати правильні водяні насоси та встановити їх, а технічна група займається обслуговуванням системи очищення води.
«До більшості секторів, де ми працюємо, неможливо дістатися дорогами. Постачальники послуг перевозять усі матеріали автомобілями до найближчої точки, до якої можна доїхати дорогою, а внеском громади є те, що вони доставляють матеріали вручну від дороги до визначеного місця», – каже Леонсе.
Не все було гладко. Існуюча інфраструктура була вразливою до повеней і зсувів. Земля, необхідна для прокладення нової інфраструктури, іноді знаходилася в приватній власності. Переговори з фермерами потребують часу та інколи вимагають втручання уряду.
Але Окуму, яка працювала в багатьох країнах континенту, зазначила, що на відміну від державних службовців у інших країнах, уряд Руанди часто звертався до World Vision. Державних службовців регулярно оцінюють стосовно того, чи досягають вони поставлених перед ними цілей, і ця підзвітність спонукає їх звертатися до своїх неурядових партнерів, щоб переконатися, що вони виконують свою частину роботи.
На відміну від інших організацій, розташованих у Кігалі, які час від часу здійснюють поїздки в інші частини країни, «World Vision має представництва в громадах, – каже Аліса Мухімпунду, менеджер WASH зі змін у поведінці стосовно власного здоров’я. – Ми є там».
Крім того, власне бачення World Vision робить їх ідеальним партнером, сказала Парфайте Увера, виконуюча обов’язків мера округу Гікумбі з майже півмільйонним населенням, де ми відвідали насосну станцію, станцію водопостачання, клініку, церкву й школу.
фото Jeez / надане World VisionПані Увера сказала, що власне довгострокове планування World Vision ретельно узгоджується з ініціативами уряду, що спрощує для державних службовців тісну співпрацю з організацією: «World Vision є справді особливою організацією з точки зору партнерства… Вони дбають, щоб те, що вони залишають у спадок після себе, було безпечним і екологічним».
Ніде це не простежується так чітко, як у рішенні уряду дозволити World Vision використовувати їхній власний процес закупівель для придбання матеріалів для санітарної інфраструктури, в обхід процесу, який інакше був би набагато довшим і виснажливішим. Вони також дозволили організації наймати власних підрядників і займатися тендерами й операційною діяльністю.
«Оскільки ми є християнською організацією, урядовці були впевнені, що їм не доведеться перейматися через можливе шахрайство, – каже Мухімпунду. – Це просто неймовірно».
Уряд Руанди окремим рішенням також дозволив World Vision продовжувати роботи за проектом під час пандемії. Руанда першою в регіоні Чорної Африки запровадила карантин і мала суворіші правила щодо COVID-19, ніж у багатьох сусідніх країнах, однак у 2020 році будівництво за багатьма проектами з розвитку водної інфраструктури або продовжувалося, або розпочалося з нуля.
Після завершення цих проектів World Vision передала контроль над водопостачальними станціями уряду та місцевим радам, які контролюють використання води, повідомляють про будь-які пошкодження чи поломки інфраструктури та обслуговують об’єкти.
Покращення освіти у сфері санітарії
World Vision також співпрацює з церквами різних конфесій над впровадженням викладання програми з санітарії. Для цього визначаються священики й пастори, які можуть бути «ключовими агентами змін» і допомогти учасникам навчання встановити зв’язок між гігієною та Святим Письмом. Та найефективнішим учителем став COVID-19. Тривога щодо можливості зараження цією хворобою змінила особисту поведінку та організаційні політики.
Коли церкви закрилися на карантин, уряд спільно з лідерами релігійних організацій працював над визначенням критеріїв для відновлення роботи молитовних будинків. Тепер церкви повинні мати станції для миття рук. Коли люди після карантину вперше зібралися на служіння в одній із церков, що належить до Асоціації французьких п’ятидесятницьких церков Руанди в Гікумбі, їх вітали на сходах і направляли до станцій для миття рук, наданих World Vision.
«Після цього люди могли обійнятися, сісти поруч одне з одним і не нервувати, – сказав Сандей Еммануель, один із пасторів. – Миття рук тепер є частиною культури».
У церкві є великий вуличний баптистерій. Раніше для хрещення використовувалася дощова вода, але тепер туди можна наливати чисту воду.
Не всі церкви мають доступ до таких станцій. У вищезгаданій п’ятидесятницькій церкві вже кілька місяців збирається інша громада, яка не може використовувати власну будівлю через санітарні вимоги. Керівництво цієї громади подало до World Vision запит на фінансову допомогу на забезпечення дотримання санітарних норм у їхній будівлі.
Доступна чиста вода також змінила численні місцеві установи.
фото Jeez / надане World VisionМи знаходимося в школі Groupe Scolaire Muhondo, у якій навчається трохи більше 2000 учнів. Позаду столу директора Елі Хабумуремі стоїть із десяток спортивних кубків. Минулого року вони посіли друге місце в країні з гандболу серед учениць початкових шкіл. Покращення, зроблені World Vision, спростили для школи організацію спортивних команд, тому що спортсмени тепер мають чисту питну воду, а наявність позакласних заходів стимулює учнів залишатися в школі довше. Тим часом дівчата менше пропускають школу, тому що під час місячних вони мають більше гігієнічних ресурсів.
Керівники однієї місцевої лікарні, яка обслуговує громаду з 20 000 жителів, відзначили, що до встановлення систем водопостачання World Vision більше половини тих, хто надходив до лікарні, страждали від проблем, пов’язаних із гігієною. Там народжується близько 20 немовлят на місяць, і багато матерів були змушені повертатися до лікарні через кілька тижнів після пологів через проблеми, пов’язані з санітарією. Без доступу до проточної води медичні працівники не мали можливості регулярно мити руки та прати постільну білизну.
Деякі з цих проблем було розв’язано, коли один із співробітників, Еммануель Твагірумукіза, винайшов систему фільтрації води, що приводиться в дію ножним насосом. Але нова система водопостачання World Vision суттєво зменшила кількість захворювань у дітей віком до п’яти років, допомогла пацієнтам не заражатися інфекційними хворобами під час лікування інших захворювань і зменшила кількість випадків захворювань на кишкові гельмінти.
Однак організація не зупиняється на одному мільйоні руандійців із чистою водою. Були побудовані нові свердловини, які обслуговують додаткових 200 000 людей, а діяльність організації була розповсюджена ще на 30 секторів. Також розглядається можливість додання більшої кількості свердловин, щоб зменшити середню відстань від будинків до чистої води з 500 до 200 метрів. (Тепер донори можуть підтримати цю справу через нову модель пожертвувань World Change.)
«Досягнення цієї віхи фактично зміцнило й мою особисту віру, – сказав Іносент Мутабарука, директор комплексних програм World Vision Rwanda. – Ви власне бачите, як усе миттєво змінюється. Ви бачите, який вплив це має на життя людей, і ви кажете: "Це Бог"».
