Примітка редактора. Читайте та діліться статтею португальською та іншими мовами, скориставшись жовтими посиланнями вище.
Анне ван дер Бійль, євангельський християнин із Нідерландів, відомий у багатьох країнах як Брат Ендрю, який нелегально ввозив Біблії до закритих комуністичних країн, помер у віці 94 років.
Ван дер Бійль став відомий як «Божий контрабандист», коли в 1967 році була опублікована розповідь від першої особи про його місіонерські пригоди, а саме, як він прослизав повз прикордонників із Бібліями, захованими в його автомобілі «Фольксваген-жук». Книга «Божий контрабандист» була написана євангельськими журналістами Джоном та Елізабет Шерілами та підписана його псевдонімом «Брат Ендрю». Книга розійшлася тиражем понад 10 мільйонів екземплярів і була перекладена 35 мовами.
Вона стала натхненням для багатьох інших місіонерів-контрабандистів, забезпечила фінансування для місії ван дер Бійля Open Doors і привернула увагу євангельських кіл до важкого становища християн у країнах, де християнство перебувало поза законом. При цьому ван дер Бійль вважав, що люди так і не зрозуміли головного, коли його представляли якимось видатним героєм.
«Я не євангельський трюкач, – казав він. – Я звичайна людина. Кожен може зробити те, що зробив я».
Ніхто точно не знав, скільки Біблій перевіз ван дер Бійль до Польщі, Чехословаччини, Югославії, Східної Німеччини, Болгарії та інших країн Радянського блоку за кілька десятиліть, що передували виходу в світ «Божого контрабандиста», успіх якого привів його на посаду керівника та організатора збору пожертвувань у християнській організації Open Doors. За деякими оцінками – мільйони. У Нідерландах наприкінці 60-х років ходив такий жарт: «Якщо росіяни першими висадяться на місяці, що вони там знайдуть? Відповідь: Брата Ендрю з вантажем Біблій».
Open Doors InternationalВан дер Бійль, зі свого боку, не вів обліку й не вважав, що точні цифри є важливими.
«Мені не цікава статистика, – сказав він в одному інтерв'ю в 2005 році. – Ми не рахуємо. … Але Бог – чудовий рахівник. Він знає".
Анне ван дер Бійль народився в Нідерландах у 1928 році, в сім'ї бідного коваля та матері-інваліда. Йому було 12 років, коли Німеччина вторглася до цієї нейтральної країни під час Другої світової війни. За окупації він займався тим, як він розповідав Джону та Елізабет Шерілам, що ховався в різних канавах, щоб нацисти не відправили його на війну. Коли 1944 року Нідерланди страждали від голоду, ван дер Бійль, як і багато його співгромадян, їв цибулини тюльпанів, щоб вижити.
Після війни він служив у нідерландських колоніальних військах в Індонезії, де армія намагалася придушити спроби індонезійців здобути незалежність. Він радів такій пригоді, доки не почалися бої, і йому не довелося вбивати людей. За його власними спогадами, він брав участь у бійні в одному індонезійському селі, в якому було вбито абсолютно всіх жителів.
Потім його довго переслідував образ молодої матері та її дитини, вбитих однією кулею. Він став одягати смішний солом'яний капелюх, коли вирушав у джунглі, сподіваючись, що так його швидше вб'ють. Ван дер Бійль взяв собі девіз: «Стань розумнішим – збожеволій».
Він був поранений у щиколотку й поки одужував, почав читати Біблію, яку йому дала мати. Після повернення до Нідерландів він регулярно відвідував церкву й на початку 1950-х років навернувся до Бога.
«У моїй молитві не було якоїсь особливої віри, – згадував ван дер Бійль. – Я просто сказав, Господи, якщо ти покажеш мені шлях, я піду. Амінь».
Він присвятив своє життя служінню й вирушив до Шотландії на навчання в місіонерській школі християнської організації Worldwide Evangelization Crusade (Всесвітній євангелізаційний похід). У своєму інтерв'ю Christianity Today у 2013 році він згадував про один важливий урок від співробітника Армії Спасіння, який викладав вуличну євангелізацію. Цей уже літній чоловік сказав, що більшість потенційних євангелістів здаються надто швидко, бо Святий Дух готує для прийняття Доброї звістки серце однієї людини з тисячі.
«Моє серце відразу запротестувало. Я сказав собі: яке марнотратство, – згадує ван дер Бійль. – Навіщо йти та витрачати сили на 999 осіб, які не відгукнуться на заклик? Бог знає це і диявол знає це, і він сміється, коли після першої тисячі я в розпачі здаюся».
Тоді він вирішив просити Бога привести його до тієї однієї людини, яка була б готова почути Добру звістку. Замість витрачати час на розрахунки й розробку стратегії, він вирішив слідувати за Святим Духом.
Через деякий час він відчув, як Бог промовив до нього через Об'явлення 3:2: «Прокинься та зміцни те, що залишилось і є при смерті» (Новий переклад українською). Ван дер Бійль зрозумів, що він має зайнятися допомогою церкві в комуністичних країнах. У 1955 році він поїхав у подорож Польщею. Незважаючи на те, що вона проходила під контролем державних чиновників, він зміг відірватися від групи й зустрітися з підпільними групами віруючих. У другій поїздці, цього разу Чехословаччиною, він зрозумів, що церквам у комуністичних країнах потрібні Біблії.
«Я дав обіцянку Богу, що скільки б я не роздобув Біблій, – згадує ван дер Бійль, – я намагатимуся переправити їх цим дітям Божим, які перебувають за збудованою людьми стіною, у кожну … країну, в яку Бог прочинить двері на якийсь час, достатній для того, щоб я зміг туди прослизнути».
Open Doors International1957 року він уперше нелегально провіз трактати, Біблії та фрагменти Біблій, заховані в його синьому «Фольксвагені», через югославський кордон. Коли він спостерігав, як прикордонники оглядали машини перед ним, ван дер Бійль молився «молитвою Божого контрабандиста», як він назвав її згодом:
«Господи, у мене в багажі є Писання, яке я хочу передати через кордон Твоїм дітям. Коли Ти приходив на землю, Ти розплющував очі сліпим. Тепер я благаю Тебе, щоб Ти, навпаки, заплющив очі зрячим. Не дай прикордонникам побачити те, що Ти не хочеш, щоб вони бачили».
Ван дер Бійль досить легко проїхав до Югославії, після чого з'їздив туди ще кілька разів і навіть нелегально зміг провезти Біблії до Радянського Союзу. Він залучив на допомогу інших християн, і разом вони розробили стратегію щодо того, як уникнути уваги прикордонників та таємної поліції. Іноді контрабандисти подорожували парами, прикидаючись нареченими, які мають медовий місяць. Іноді вони переходили кордон у віддалених пунктах пропуску. Також вони експериментували з різними схованками в маленьких автомобілях, що не викликали підозри, в яких вони ховали Біблії. Але вони завжди були слухняними Духу, і ніхто з них ніколи не попався.
Деякі християнські організації, у тому числі Всесвітній баптистський альянс, Рада з закордонної місіонерської роботи Південної баптистської конвенції, Американське біблійне товариство, критикували нелегальне ввезення Біблій. Вони вважали це неефективним і небезпечним, особливо для християн, які проживають у комуністичних країнах. Сенсаційні історії годилися для збору коштів, говорили критики, але практично ні для чого іншого.
Історики, які вивчають епоху Холодної війни, досі дискутують щодо впливу, який справило нелегальне ввезення Біблій до комуністичних країн. Френсіс Рашка пише, що він, «можливо, був значним», але докази цьому вельми хиткі, до того ж їх часто перебільшують». Він вважає, що навіть існують деякі докази, що представники КДБ уважно стежили за діяльністю ван дер Бійля і що вони могли мати інформаторів серед його колег.
Open Doors InternationalПісля успіху «Божого контрабандиста» ван дер Бійль передав справу нелегального постачання Біблії іншим, менш відомим християнам. Сам він зайнявся збором коштів для Open Doors та організацій, які займалися місіонерством у мусульманських країнах. Коли США вторглися до Афганістану в 2001 році та до Іраку в 2003 році, він різко критикував підтримку американськими християнами війни з тероризмом. Він стверджував, що християни можуть сподіватися на військове втручання лише тоді, коли вони більше не сподіваються на місіонерство.
Коли на початку 2000-х ван дер Бійль звертався до американської аудиторії, він постійно запитував християн, чи моляться вони за Усаму бен Ладена, лідера Аль-Каїди. Коли американські військові знищили бен Ладена, він був засмучений через це.
«Я вірю, що досягти Доброю звісткою можна кожного. Люди ніколи не є нашими ворогами – тільки диявол, – сказав тоді ван дер Бійль. – Бен Ладен був у моєму молитовному списку. Я хотів зустрітися з ним. Я хотів розповісти йому, хто насправді головний у цьому світі».
На момент смерті ван дер Бійля засноване ним служіння надавало допомогу християнам у понад 60 країнах. Open Doors щороку поширює 300 тисяч Біблій та 1,5 мільйона християнських книг та різноманітних навчальних посібників, зокрема, з християнського учнівства. Ця організація також надає гуманітарну допомогу, займається розвитком громад, душеопікунством серед людей з емоційними травмами, а також захистом прав переслідуваних християн по всьому світу.
Коли ван дер Бійля запитували, чи шкодує він про щось у плані своєї християнської праці, якій він віддав усе своє життя, він відповідав: «Якби я зміг прожити своє життя знову, я практикував би більш радикальні підходи».
