США визнали Азербайджан порушником свободи віросповідання вперше.
Ця розташована на Кавказі, багата на нафту країна з мусульманською шиїтською більшістю була включена до другого ешелону, тобто, до «Списку країн, які перебувають під наглядом» (ССПН) Державного департаменту США, що підвищує ймовірність запровадження проти неї економічних санкцій.
Щорічно, починаючи з 2013 року, Азербайджан піддається критиці з боку Комісії США з міжнародної релігійної свободи, створеної відповідно до Закону про міжнародну релігійну свободу 1998 року. З моменту створення Комісії представники обох партій, що входять до неї, щороку складають звіт, в якому оцінюються «систематичні, постійні та грубі» порушення та відстежується виконання урядом рекомендацій комісії. Причому це робиться незалежно від спрямованості зовнішньої політики США.
Наприклад, Азербайджан у деяких областях підтримує зовнішню політику США: він тісно співпрацює з Ізраїлем, виступає проти Ірану та погодився збільшити експорт нафти до Європи після вторгнення Росії до України.
У короткій заяві держсекретар США Ентоні Блінкен залишив без змін порівняно з 2022 роком категорії для всіх інших країн. За цими категоріями країни розподіляються відповідно до Закону про міжнародну релігійну свободу. Азербайджан потрапив до «Списку країн, які перебувають під наглядом», приєднавшись, таким чином, до Алжиру, Центральноафриканської Республіки, Коморських Островів та В'єтнаму, які звинувачуються в тому, що вони «займаються самі або потурають серйозним порушенням релігійних свобод».
Дванадцять країн – Китай, Куба, Еритрея, Іран, М'янма, Нікарагуа, Північна Корея, Пакистан, Росія, Саудівська Аравія, Таджикистан і Туркменістан знову отримали статус країн першого ешелону, тобто були включені до «Списку країн, що викликають особливе занепокоєння» (ССОЗ).
Комісія «привітала» включення Азербайджану до списку, але заявила, що «немає виправдання» тому, що Держдепартамент не дотримався її рекомендацій і не включив до ССОЗ також Індію та Нігерію.
Вперше включити Індію до ССОЗ було рекомендовано у 2002–2004 роках. У 2010–2019 роках її рекомендували включити до ССПН, а з 2020 року знову до верхнього ешелону країн-порушниць релігійної свободи. Нігерія була рекомендована до включення до ССПН із 2003 по 2008 рік та до ССОЗ – з 2009 року.
Держдепартамент так і не включив до списків Індію, а колишній президент Дональд Трамп включив Нігерію до ССПН у 2019 році та до ССОЗ у 2020 році. Президент Джо Байден повністю виключив її наступного року.
Комісія закликала до проведення слухань у Конгресі з приводу цих недоглядів та розкритикувала Держдепартамент за відмову від санкцій щодо порушників із ССОЗ, таких як Пакистан, Саудівська Аравія, Таджикистан та Туркменістан.
У своїй заяві для Christianity Today Ліліт Вайт, керівник відділу зв'язків із громадськістю Управління з міжнародної релігійної свободи Державного департаменту США, наголосила на трьох основних моментах.
Закони Азербайджану висувають «обтяжливі реєстраційні вимоги» до реєстрації релігійних груп на національному рівні, а також обмежують їх у праві вільно правити релігійні обряди та обирати власне духовенство. Крім того, уряд застосовує фізичне насильство, арешти та ув'язнення до релігійних активістів, а особам, які відмовляються від військової служби з міркувань совісті, не дозволяється служити своїй країні відповідно до своїх переконань.
Не згадувалася багатомісячна блокада Азербайджаном населеного вірменами анклаву Нагірного Карабаху, який вірмени називають Арцах. Кульмінацією цієї блокади стало вторгнення у вересні минулого року, внаслідок якого було переміщено понад 100 000 осіб.
Тоді Блінкен «закликав» президента Азербайджану Ільхама Алієва «негайно припинити воєнні дії». У листопаді помічник держсекретаря Джеймс О'Брайєн заявив комітету Конгресу, що «у відносинах США з іншими країнами не може бути підходу в стилі "все як завжди"».
Але в грудні минулого року прес-служба Держдепартаменту уточнила, що припинення взаємодії з Азербайджаном «суперечить нашим інтересам». Натомість політика США полягатиме в чиненні тиску на країну та вимаганні більшої поваги до «прав людини та основних свобод», а також у сприянні укладенню міцної мирної угоди з Вірменією.
Невдовзі після цього Вірменія та Азербайджан обмінялися військовополоненими, що було названо «відчутним кроком на шляху до зміцнення довіри» в пошуках мирної угоди. Азербайджан заявив, що угода близько.
Завен Ханджян, виконавчий директор Вірменської місіонерської асоціації Америки, привітав рішення Держдепартаменту. Він назвав переміщення населення з Нагірного Карабаху прикладом «етнічної чистки», а також згадав знищення вірменської спадщини на територіях, що знаходяться під контролем Азербайджану.
При цьому він хотів би, щоб тиск США вийшов за рамки простого присвоєння рейтингу.
«Вірмени не можуть чекати, поки нафтові родовища в Баку вичерпаються, – сказав Ханджян, – щоб Вашингтон вжив каральних заходів».
Однак багато вірменів з підозрою ставляться до мирних переговорів. Ханджян підтримує переговори, але налаштований скептично. Його коливання спричинені недовірою до автократичного Азербайджану, і, крім того, він вважає, що для успіху переговорів також повинні збігтися інтереси Росії та Америки. Проте він молиться.
Одним із важливих питань є повернення вірмен у Нагірний Карабах. Але Азербайджан у відповідь на це зазначає, що права етнічних азербайджанців, переміщених із Вірменії під час попередніх конфліктів, також мають бути визнані. У листах, надісланих до Організації Об'єднаних Націй, обґрунтовується право на повернення переміщених осіб на захід, до Вірменії.
На класифікацію, запропоновану Блінкеном, була різка реакція, але не з боку адміністрації Алієва, а з боку асоціації, що представляє переміщених осіб, яка раніше називалася Азербайджанським товариством біженців. За місяць до вторгнення в Нагірний Карабах група, на сайті якої розміщена мапа, що включає територію Вірменії, змінила назву на «Громада Західного Азербайджану» (ГЗА).
«Список США зі свободи віросповідання не має ні сили, ні ваги, і ми його категорично відкидаємо», – заявила ГЗА й назвала цей список «зарозумілим» прикладом американської ворожості.
Алієв раніше заявляв, що Азербайджан повернеться на ці «історичні землі», але це було зроблено в розпливчастих висловлюваннях на тлі офіційного роз'яснення, що це не включає територіальні претензії.
Поки існують ці завуальовані загрози, каже Крейг Симонян, координатор по Кавказького регіону Мережі миру та примирення Всесвітнього євангельського альянсу, є сумніви, що мирні переговори можуть мати сенс. Азербайджан також продовжує утримувати вірменських політичних лідерів Арцаху та військовополонених, а його війська зосереджені на все ще демаркованому кордоні.
А термінологія Західного Азербайджану «надзвичайно агресивна», сказав він, і відкидається провідними вченими. Але навіть у цьому випадку й незважаючи на те, що сталося, ці дві країни принаймні розмовляють між собою.
«Примирення може статися, – сказав Симонян. – Можливо, не між урядами (принаймні не відразу), а між тими, хто вирішив слідувати за Христом».
Після включення своєї країни до ССПН Алієв напряму спілкувався з деким із них.
Різдво – це символ доброти, сказав він православним громадянам Азербайджану, коли вітав зі святом громаду, що складається, в основному, з етнічних росіян і дотримується східного календаря.
«Похвально, що наші співвітчизники-християни, користуючись широкими можливостями, створеними зразковими відносинами між державою та релігією, зберігають свої унікальні традиції, мову та культуру, – заявив Алієв. – Етнічна та релігійна різноманітність… є однією з переважних якостей нашого суспільства».
Християни становлять приблизно 3 відсотки населення Азербайджану. Комісія з міжнародної релігійної свободи назвала його разом із Бахрейном, Саудівською Аравією та Об'єднаними Арабськими Еміратами авторитарними країнами, які є «великими інвесторами» у справу заохочення релігійної терпимості, що, однак, «розмиває відповідальність держави та її нездатність захищати й просувати свободу релігії або віросповідання для всіх».
В останньому звіті Комісії по країні говориться, що хоча Азербайджан і припинив певні проблемні практики, протестанти продовжують стикатися з перешкодами при реєстрації. За останні три роки не було затверджено реєстрації жодної немусульманської громади.
Все не так і погано, сказав Christianity Today один азербайджанський християнський лідер.
«Я належу до невеликого кола євангельських християн, і я не бачу жодних серйозних змін щодо церков, – сказав він, побажавши при цьому залишитися анонімним. – У нас усе ще є свобода, і я розглядаю включення країни до списку як зміну політики США».
Протестанти Азербайджану здебільшого мають мусульманське походження.
Але, додав він, є узаконеність деяких речей у політиці, яка регулює ісламську релігію. Офіційна релігійна влада зберігає контроль над мечетями шиїтів, а сотні мулл були заарештовані за підтримку Ірану. Побоюючись екстремізму, світський уряд уважно стежить за іноземними проповідниками будь-якої релігії й вимагає отримання дозволу на розповсюдження будь-якої духовної літератури.
Потім він навів кілька прикладів, які розкривають нерівномірне ставлення до християн.
За його словами, одна церква регулярно одержує дозвіл на приїзд американських пасторів після інформування служби безпеки. Але двом християнам-іноземцям було відмовлено у візах на проживання за підозрою у незареєстрованій євангелізації.
Одна громада, що складається переважно з новонавернених з-поміж мусульман, хотіла відзначити свою десяту річницю у великій муніципальній залі. Влада відмовила їм у дозволі, запропонувавши провести святкування в церкві в приватному порядку. Пастор наполягав на своєму, порадивши їм відібрати в нього реєстрацію й пригрозивши, що тоді вони втратять зв'язок із мережею його домашніх церков. Тоді влада поступилася, і святкування відбулося.
Один колишній злочинець став християнином і почав займатися євангелізацією в регіоні з мусульманською етнічною меншістю. Коли мешканці поскаржилися, його викликали до поліції, і на допиті він розповів своє духовне свідчення. Після цього капітан поліції сказав йому, що він може продовжувати євангелізацію й повідомляти поліцію, якщо хтось завдаватиме йому неприємностей.
А в одному комічному епізоді проповідник невисокого зросту заснував церкву на прикордонній території далеко від Баку. Місцева влада заарештувала його, але не маючи закону, що забороняє євангелізацію, натомість звинуватила його в нападі на досить високих офіцерів поліції. Суддя спитав, як це можливо.
Він відповів: Це було легко, пане суддя. Їх тримала моя дружина.
Суддя засміявся й зняв усі звинувачення.
Чому тоді цей християнський лідер залишається анонімним?
«Усі політичні моменти, крім 100-відсоткової підтримки уряду, можуть бути використані проти мене, – сказав він. – Поки християни мають мир із владою, я не хочу порушувати баланс».
Freedom House називає Азербайджан «невільним», помістивши його на 13-те місце знизу у своєму щорічному звіті «Свобода у світі». Але наразі країна не входить до списку 50 країн, де найважче слідувати за Ісусом, який складається Open Doors, хоча у 2016 році вона посідала там 34-е місце.
Разом із тим, США вперше віднесли Азербайджан разом із чотирма іншими країнами-порушниками до другого ешелону свого списку, які йдуть за 12 країнами-порушниками першого ешелону. Чи призведе це до покращення чогось?
«Проблеми релігійної свободи в усьому світі мають структурний, системний і глибоко вкорінений характер, – заявив Блінкен. – Але якщо люди, які не бажають миритися з ненавистю, нетерпимістю та переслідуваннями, виявлятимуть вдумливу й постійну прихильність до цієї справи, ми одного разу побачимо світ, у якому всі люди будуть рівними й матимуть гідність».
